112 n

Весы
Рыбы
Близнецы
Козерог
Стрелец
Скорпион
Лев
Рак
Телец
Водолей
Овен
Дева
09 ноября 2017 Автор

Нікополець розповів про дивні відносини ворогів на передовій

Буває хвороба гостра та хронічна. У першому випадку організм мобілізує всі свої сили, аби випроводити із себе незваного гостя. Але якщо це не вдається, людина привчається сяк-так співіснувати з прибульцем. Така у нас вийшла і війна. Через три роки після її початку гострота спала, а біль став постійним, тупим і... стерпним. В іншому випадку ми просто з’їхали би з глузду.

Такі ж процеси відбуваються навіть на передовій. Доказом тому – історії, що розповів мені один нікополець, який приїхав звідти у відпустку. Я не кажу, що це правило, і що так відбувається повсякчас на фронті. Але і таке там трапляється.

 

- Наприклад, буває, що ми граємо із супротивником у футбол, - говорить мій співрозмовник. – Коли погода шепоче, а від довгого сидіння в окопах всі кістки ниють, то дозволяємо собі поганяти м’яча із сєпарами.

- Ще буває, треба рити окопи. Як з нашого боку, так і з їхнього. То іноді виходить домовитись про тимчасове перемир’я, аби один одному не заважати кулями.

- Пам’ятаю, як тільки потрапив на передову, реагував на будь-який звук. Наприклад, ідемо з хлопцями. Кулі свистять, я повсякчас пригинаюся. Вони сміються, мовляв, ну ти і боягуз. Тоді я не розумів, як вони можуть так спокійно ходити серед хаосу війни. І тільки згодом і сам навчився на слух розпізнавати, на якій висоті, за якою траекторією летить куля. І варто її боятися та пригинатися, чи можна їти, розправивши плечі.

- Була історія, ходила до нас одна бабуся місцева. Приносила виноград. Кудрик. Звичайний кудрик. І просила взамін тушонки чи ще чогось перехопити. Ніхто з нас того кудрика не їв. Але своїми харчами деякі хлопці із бабусею ділилися. Жаліли. А мені зовсім не жалко. Бо всі ми знали, що її онук пішов воювати за ДНР. То би і підтримував свою бабусю. А так, виходить, замість того, аби власні бойові одиниці годувати, ми, хоч і опосередковано, допомагаємо ворогам.

- Є такі магазини на передовій, у які ходять скуплятися з обох боків фронту. Та аби воїни ворожих армій не стикалися у дверях, для них зробили два окремі входи у крамницю. Ось така філософія.

- Ми не можемо робити перший постріл. А про свої атаки ворог нас іноді попереджає. Щоби ми краще підготували свій захист.

 

Ось така вона – війна. Здавалося би – дивна. Та зазирнувши в історію, бачиш, що такі ж відносини простих солдат мали місце, мабуть, у всіх війнах. Взяти того ж Толстого і його «Севастопольські розповіді» про кримську воєнну кампанію чи Ремарка і його «На Західному фронті без змін» часів Першої світової. Та, не дивлячись на це, кожна війна має своє логічне завершення та свого переможця. Отож, тримайтеся, хлопці!

vnimanie Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.
Алёна Зинченко

Автор:

Я не скандальная, просто меня не понимают иногда :)

art

Оставить комментарий

Загрузка...

Загрузка...

Загрузка...
Загрузка...

ИНСТАГРАМ

besplatka

Погода в Никополе

Погода
Погода в Никополе

влажность:

давление:

ветер:

Права и условия

Все права защищены!
Все права на статьи, изображения, и другие материалы "ГОВОРЯЩЕГО НИКОПОЛЯ" и охраняются законом Украины «Про авторське право і суміжні права».


При использовании материалов ссылка на сайт обязательна!

Контакты

Адрес редакции:
Украина, Днепропетровская обл., Никополь

Телефон: +38(095) 325-96-00

E-mail: nikopol.net@ukr.net

Сайт: http://nikopolnews.net