Начальник Головного управління розвідки Міноборони Кирило Буданов розповів, коли отримав точну дату нападу рф. Про це він повідомив у подкасті УП “24.02: Реконструкція”, передає НСН.
Коли отримав точну дату нападу рф – розповідь Буданова
За словами Буданова, точна дата вторгнення стала відома українській розвідці 23 лютого вдень. Начальник ГУР каже, що наприкінці лютого Росія кілька разів змінювала дату вторгнення, але 23 числа усе стало остаточно зрозуміло:
Дату росіяни постійно переносили. Останні два тижні там постійно вони на день, на два відтягували і відтягували. Але 23-го числа приблизно, здається, о 14:30 ми чітко отримали інформацію, що о четвертій ранку буде початок і як саме. Це було доведено до першої особи держави. Зеленський віддав розпорядження. Але просто порахуйте, до 4-ої ранку вже не так багато лишалося часу, – розповів головний розвідник України
В цей же день Буданов, за його словами, заселився до свого кабінету.
Ось, що він розповів:
Я сюди заселився – 23-го числа ми з дружиною вже жили в кабінеті. Ми ввечері сходили в магазин на Петрівці, продуктовий. Гарно це пам’ятаю. Там купили продукти, я і дружина. Заселились у кабінет, лягли, розмовляли з нею, чекали. Потім я трошки задрімав. І приблизно десь о 3:30 мені зателефонував керівник Офісу президента і каже: “Ну от вже 3:30, наче все спокійно. Може, якось обійдеться?”.
Кажу: “Ну, давайте сподіватись на краще, але щось я сумніваюся в цьому”. І так ми з ним проговорили майже до четвертої години.
Для мене, ви маєте ще розуміти, це ж теж виклик був. Тому що якщо я як керівник спецслужби дав би неправильну доповідь, це ганьба була б для мене.
Реально десь о 4:20 вже почало прилітати, бо ракети були вже в повітрі, певний час вони ще летіли. Ну все, я видихнув. Тепер треба починати працювати над наступним питанням
Як намагалися підірвати мости через Чонгар
В свою чергу, про буремні події 23 і 24 лютого розповів Іван Сестриватовський – 48-річний морський піхотинець, який у ніч російського вторгнення ніс службу на межі з Кримом.
За його словами, о третій годині ночі 24 лютого 2022 року на Чонгарі ніхто не спав.
Ще з вечора військові зі 137-го окремого батальйону морської піхоти, які охороняли адміністративну межу з окупованим Кримом, передчували: насувається війна.
23-го вже були якісь переміщення росіян на території півострова. Всі чекали, були на нервах. Ніхто і не спав, так – приліг, – пригадує Іван Сестриватовський
Саме на нього покладалась одна з найважливіших задач – підірвати мости через Чонгарську протоку, які з’єднували Крим із материковою Україною.
Іван Сестриватовський розповів, як все було:
Підняли нас біля 3-ї години, всіх розставили по позиціях, ну і я вже з командиром пішли підключили машинки на підрив мостів. Я лишився, а він вже займався особовим складом. А коли почалось, одразу почався мінометний обстріл з Криму наших позицій, позицій прикордонників.
Сапери розробили спеціальний план: були конверти, які в разі потреби відкривались, і в тих конвертах була інструкція з підключення вибухових пристроїв. Ми провели це підключення, і я залишився підривати.
…Зв’язку вже не було, радіостанції не працювали. Командир займався особовим складом, бігав по позиціях, щоб розставити кожного. Уже рвались міни, було дуже гучно – не докричишся ні до кого.
Тому діяв я фактично вже сам і рішення про підрив ухвалював особисто.
…Намагався здійснити підрив, але вибуху не сталось. Я не сапер: або була висаджена диверсійна група, або дроти були пошкоджені мінометним вибухом. Намагався перепідключити дроти. Підключив, знову попробував, зробив біля трьох спроб. Але вибуху не відбулось”.
Сестриватовському не лишалось нічого іншого, як спробувати наздогнати свою частину на старенькому цивільному авто. Але за кілька годин погоні український десантник потрапить у полон до росіян.
Була надія, що це не війна – екс-командир угруповання військ “Південь”
В інтерв’ю УП генерал-майор Андрій Соколов, який із жовтня 2021-го був командувачем угруповання військ “Південь” і прикривав кримський напрямок, розповів про останню надію, за яку він тримався у своєму штабі того ранку:
Перший день війни я зустрів на своєму командному пункті перед монітором, на якому був виведений “Віраж-планшет”. Це така програма, яка відслідковує польоти всіх літальних засобів навколо.
Ми були з начальником ППО. Десь о 4-5 годині ранку спостерігали масований зліт літаків у Криму. Ми їх рахували і десь на 30-му літаку збились.
Вони спочатку кружляли над територією Криму. І ще була надія, що вони політають і сядуть знову на свої аеродроми, бо це не вперше було.
Але вони розлетілися над Азовським та Чорним морями – і почали масований пуск ракет. Це був ракетний удар по майже всіх місцях дислокації наших підрозділів, по пунктах управління, по стартових позиціях і пунктах управління засобів ППО, по аеродрому в Мелітополі. Майже по всіх об’єктах, які розташовувалися в Херсонській, Запорізькій області
Того чорного ранку 24 лютого місця для надій уже просто не залишилось.
Ще новини України: Росія в ООН визнала, що обстріляла Грозу, заявивши про “неонацистів” – ось імена і фото загиблих
