Українські бійці прикрасили Авдіївку жовто-блакитними прапорами – щоб охоплене вогнем і майже знищене ворогом місто виглядало сьогодні, у день державного свята, трошки світлішим.
Про це розповіла офіцер служби звʼязків з громадськістю 53 окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха Оксана Чорна, яка була ініціатором цього ризикованого заходу, передає НСН.
Оксана пригадала, як 8 років тому вона вирішила прикрасити Красногорівкку жовто-блакиттю. Вона каже, що ідея виглядала максимально дурною та ризикованою. Адже у місті було повно сепаратистів і воно постійно обстрілювалося. А українська символіка могла спровокувати росіян на нові обстріли. Але декілька солдатів згодилися допомогти жінці, і ідею було втілено в життя.
Через рік, два, три, п’ять у новинах про Красногорівку я постійно натрапляла на наші графіті Тризуба, нанесені на стіни будинків та паркани. Вицвілі, але добре помітні вони нагадували про те, що ми тоді так натхненно прикрашали свою зону відповідальності до свята, – розповіла вона
А 23 серпня 2023 року жінка вирішила повісити в Авдіївці кілька прапорів. Щоб і це, охоплене полум’ям війни місто, стало хоч трохи світлішим.
Оксана розповідає, що дорога від Коксохіму повз руїни синього заводу до Ювілейного кварталу порита воронками від різноманітних мін та снарядів.
Сам завод, СТО, заправки та будинки, що на Індустріальному проспекті, зруйновані КАБами (керованими авіабомбами) та ракетами. Щодня російські літаки скидають тонни бомб на Авдіївку. Більшість влучає саме в цей промисловий район.
Чотири кілометри дороги від повороту, який біля знаку Авдіївка, і до перших дев’ятиповерхівок машини намагаються пролітати на максимальній швидкості. Тут немає де сховатися від обстрілу. Будинки зруйновані, а узбіччі сповнені понівечених та згорілих автівок.
І саме тут я вирішила повісити прапори. Так, щоб кожен боєць, проїжджаючи, отримував енергію від синьо-жовтих полотен, які супроводжували б його на цій небезпечній ділянці дороги, – пояснює свою мотивацію військова
Поки ми кріпили дротами прапори до стовпів, військові, які проїжджали повз, махали і сигналили нам. Дехто знімав на телефон, а одні навіть попросили прапор. “Слабоуміє і відвага” – стало кодовою назвою нашого заходу. І, на диво, цього ранку по нас нічого не прилетіло. Хоча й медики попросили мене попередити їх про те, скільки людей реалізовуватиме проект, щоб вони підготували необхідну кількість мішків для 200-х, – розповідає Оксана
Під канонаду розривів, стримуючи тремтіння рук, я вставляла держак у кишеню жовто-синього полотна і думала про те, що колись, у цивільному житті, я боялася залишити прапор на торпеді своєї машини, побоюючись, що розіб’ють скло. А тут, під обстрілами, посеред міста, яке ворог стирає з лиця землі планомірними бомбардуваннями, ми вперто, стовп за стовпом, прикручуємо прапори до бетону, – каже військова
Навіщо такий довгий лонгрід, спитаєте ви? Це відповідь на те, що для нас, військових, означає прапор. Це не просто шматок синьо-жовтої тканини, державний символ чи офіційний стяг. Це сама суть нашого духа. Духа, який не зламає ворог. Духа, який навіть у найтемнішу і найстрашнішу ніч освітлюватиме наш шлях до перемоги. Зі святом, друзі! Тримаймо стрій! – написала Оксана на своїй сторінці у Фейсбуці
Ще новини України: «Вони рахують ваші лайки»: офіцер ЗСУ пояснила, чому важливо поширювати дописи про військових
