Під час служби трапляються випадки, коли підлеглі не згодні із завданнями керівництва. У яких випадках військові можуть відмовитися від виконання наказів.
Про це розповіла громадська правозахисна організація Юридична сотня, з посиланням на НВ передає НСН.
Відмова від виконання наказів. Яка відповідальність передбачена
Відповідно до ст. 402 Кримінального кодексу України непокора (відкрита відмова виконати наказ начальника), а також інше умисне невиконання наказу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.
Також згідно зі ст. 403 Кримінального кодексу України невиконання наказу начальника, вчинене за відсутності ознак непокори, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Основа відмінність між двома злочинами полягає в тому, що при невиконанні наказу (ст. 403) відсутні відкрита заява про небажання виконувати наказ і демонстративні дії, що свідчать про явне небажання підлеглого коритися наказу начальника. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 403 Кримінального кодексу України, є настання через невиконання наказу тяжких наслідків.
Хто несе відповідальність за наказ?
Відповідно до Статуту Статут внутрішньої служби ЗСУ та Дисциплінарного статуту ЗСУ командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству.
Чи може відмова від виконання наказів вважатися законною?
Стаття 41 Кримінального кодексу України визначає, що наказ або розпорядження є законними, якщо вони:
- віддані відповідною особою в належному порядку та в межах її повноважень;
- за змістом не суперечать чинному законодавству;
- не пов’язані з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Виконанню підлягає тільки законний наказ.
Явно злочинним слід вважати наказ, злочинний характер якого очевидний, зрозумілий як для того, хто його віддає, так і для того, кому він адресований, а також для інших осіб. Тобто злочинність такого наказу повинна бути очевидною і не викликати сумнівів.
Чи можна отримати покарання за виконання злочинного наказу?
Так. Особа, що виконала явно кримінально протиправний наказ або розпорядження, підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно кримінально протиправний наказ або розпорядження.
Варто зазначити, що виконавець наказу може бути звільнений від відповідальності, якщо він не усвідомлював і не міг усвідомлювати злочинність наказу. У такому випадку відповідальності підлягає тільки особа, що віддала кримінально протиправний наказ.
Чи варто писати відмову від виконання наказу?
Відповідно до статті 37 розділу І, частини І Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. У свою чергу, підлеглий має право звернутися до командира з проханням уточнити наказ.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов’язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов’язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
«Тому у випадках невпевненості у можливості виконати наказ ми радимо писати рапорт про уточнення наказу, обов’язково в ньому зазначаючи про те, що Ви НЕ відмовляється виконувати наказ», — наголосили у організації Юридична сотня. Це передбачено наступними нормативно-правовими актами:
- Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III;
- Статут внутрішньої служби ЗСУ від 24.03.1999 № 548-XIV;
- Дисциплінарний статут ЗСУ від 24.03.1999 № 551-XIV.
