У росії перед повномасштабним вторгненням поділили українців на 4 категорії. Одна з них підлягала фізичній ліквідації. Про це пишуть у своєму дослідженні британці, передає НСН, посилаючись на babel. Також дослідники розкрили й інші плани агресора стосовно України.
Лондонський Королівський інститут обʼєднаних служб (RUSI), що досліджує питання воєн та озброєння в інтересах британської армії, випустив масштабний аналіз першого півріччя російсько-української війни. Щоб його написати, дослідники RUSI Джек Вейтлінг і Нік Рейнольдс від початку року побували в Україні шість разів. Чотири з них — після 24 лютого.
Вони налагодили контакт із керівництвом української армії, отримали частину внутрішніх документів Генштабу та інструкції для різних підрозділів окупантів. Це допомогло зрозуміти початкові плани росіян. Співавтором документа став український військовий ― екскомандувач Десантно-штурмових військ та Операції обʼєднаних сил на Донбасі Михайло Забродський. Аналіз містить 69 сторінок і написаний якомога більш відсторонено, адже його мета ― дати британським військовим зрозуміти, якою є сучасна велика війна і чого чекати від теперішньої російської армії. Звіт обривається на липні: контрнаступальні операції українців RUSI не описує, щоб не зашкодити їхньому подальшому наступу. Однак плани росіян щодо окупації, їхні перші успіхи та помилки, деталі битви за Київ і літнього протистояння на Донбасі викладено детально, про деякі з цих деталей стало відомо вперше.
Нижче – найцікавіше зі звіту.
Росіяни поділили українців на 4 категорії
Перед вторгненням росіяни розділили українців на чотири групи.
- У першій були ті, кого треба ліквідувати фізично.
- У другій ― ті, кого треба пригнічувати й утискати.
- Третя група складалася з нейтральних громадян, яких можна схилити до співпраці.
- І четверта група ― це потенційні колаборанти.
Існував конкретний список першої групи, куди потрапили активні учасники Революції гідності. Російська фсб тренувалася їх захоплювати чи вбивати.
Другу категорію планували виявити, обходячи оселі. Потім для цих людей мали створити фільтраційні табори. Після фільтрації «особливо ненадійних» планували депортувати в росію. А в Україні їх би «перевиховували» завезені з росії «вчителі» та інші офіційні особи.
У Верховній Раді проросійські депутати мали створити «Рух за мир» і спонукати приєднатись до нього інших політиків. Цей рух заборонив би протести проти окупації. Якби деякі регіони з цим не погодились, їх би відімкнули від енерго- і водопостачання, а також від фінансової системи через механізми Нацбанку.
Як росія готувалась до війни
Навесні 2021 року росія вперше зосередила біля українських кордонів великий контингент військових. Вона переслідувала кілька цілей.
По-перше, спонукати Захід натиснути на Київ, щоб той втілив вигідні кремлю «Мінські домовленості» – документ, який у 2015 році підписали Україна, росія та представники низки західних країн, що брали участь у врегулюванні війни на сході України. Цей документ ухвалили після чутливої для України втрати Дебальцевого. Завдяки цим домовленостям «л\днр» мали отримати автономію у складі України. За задумом кремля, таким чином представники «республік» могли б загальмувати будь-які спроби України рухатися до ЄС і НАТО.
По-друге, визначити найкращі позиції довкола України для потенційного вторгнення. І головне ― подивитися, чи буде військова відповідь з боку Заходу. Той не відреагував — союзники не підтримали ні технікою, ні живою силою. До того ж ударних груп для вторгнення росія тоді так і не сформувала. Однак москва зрозуміла важливу річ: за потреби підрозділи, яких бракує для вторгнення, вона підвезе до кордону швидше, ніж НАТО і США направлять в Україну все, що потрібно для успішної оборони. Відтак у кремля зʼявилась впевненість, що якщо вторгнення почнеться, Захід не втрутиться. Зрештою ця пасивність Заходу у 2021-му стала важливою передумовою для повномасштабного вторгнення наступного року.
У липні 2021 року фсб поставили завдання підготуватися до окупації України. Росіяни провели в Україні кілька масштабних опитувань, які нібито показали, що українське суспільство здебільшого політично байдуже та не довіряє політикам. Люди більше опікувались власним добробутом і взагалі не думали про ескалацію війни з росією.
План вторгнення
Російський план вторгнення базувався на кількох принципах:
- треба діяти швидко, щоб не дати іноземним партнерам України оговтатись;
- необхідно знешкодити українських політичних лідерів, адже тоді ніщо не завадить проросійській частині населення підтримати окупацію;
- контроль над постачанням тепла, електрики та грошей дорівнює контролю над апатичною більшістю українців;
- російська армія розібʼє українську.
Відповідно, цілі були такі:
- знищити системи протиповітряної та морської оборони;
- скувати наземні українські сили на Донбасі;
- знищити політичне та військове керівництво країни;
- ввести Україну в оману щодо часу, напрямків і масштабів атаки.
Можна було б попередньо провести роботу з деморалізації українців, однак це зробило б очевидним плани рф із захоплення України. Тож росіяни поставили в пріоритет швидкість ― вважаючи, що шок від стрімкого наступу заблокує волю українців до опору.
Кремль планував знищувати лише обʼєкти військової інфраструктури України. Критичну інфраструктуру, зокрема енергообʼєкти та залізницю, росіяни берегли, оскільки вона необхідна, щоб успішно окупувати територію. Російські війська планували якнайшвидше зайняти енергогенеруючі станції, летовища, обʼєкти водопостачання, Нацбанк і парламент. За даними української розвідки, москва також планувала використати білоруських десантників, щоб захопити Рівненську і Хмельницьку АЕС.
Росіяни майже не враховували фактор українських резервістів і підрозділів Територіальної оборони. Вони вважали, що українці зможуть додатково мобілізувати лише до 40 тисяч людей.
Міністр оборони Олексій Резніков у липні повідомив, що до ЗСУ мобілізували 700 тисяч українців. Але найімовірніше, у москві орієнтувалися не на мобілізаційний потенціал України, а на швидкість свого просування. В інструкції, виданій 1 гвардійській танковій бригаді, йшлося, що на десятий день солдати вже перейдуть до «ліквідації окремих підрозділів ЗСУ та решток осередків націоналістичного опору».
АЕС для окупантів були ключовими цілями, які планували захопити одразу. Це допомогло б одночасно вирішити кілька завдань. По-перше, АЕС можна було б використовувати, щоб прикрити підрозділи та техніку, тобто зробити з них повноцінні воєнні бази. По-друге, оскільки АЕС генерують 60% української електроенергії, контроль над ними дозволив би шантажувати українське населення. По-третє, можна було б шантажувати світ загрозою ядерної катастрофи. А по-четверте — знімати пропагандистські матеріали про експерименти з ядерною зброєю, які нібито проводили на станціях українці. Разом із «денацифікацією» та «демілітаризацією» росія просувала б і «денуклеаризацію» та перевела б українські АЕС під управління «Росатому».
Над планом захоплення України працювало вузьке коло людей, яких очолював сам путін. Окремі елементи операції планували різні посадовці, які іноді навіть не знали її головної цілі. Якісно оцінити ризики ця група не змогла, і всі плани виявилися занадто оптимістичними. Наміри росіян зіпсував не так сильний опір українців, як відсутність сценаріїв, що робити, якщо якийсь із елементів плану не спрацює.
Чому атаки росії по енергооб’єктах провальні — британська розвідка
