Українка викрала чоловіка з полону. Але спочатку їй повідомили, що він загинув, і жінка готувалася до похорону. Тим часом, український військовий спочатку лежав з простреленою головою в окопі на Херсонщині, а потім – у лікарні Херсона, куди його привезли російські окупанти у якості полоненого. Зараз подружжя разом і найстрашніше позаду. Цю неймовірну історію розповідає ТСН, передає НСН.
Одеситка Людмила Белінська отримала звістку про загибель чоловіка у боях на Херсонщині. Але через 10 днів дізналася, що він живий, але важко поранений і в полоні. Жінка зважилась на героїчний вчинок і вирушила визволяти коханого. Реалізувати задумане їй допомогли не менш героїчні українці.
Наразі Руслан проходить реабілітацію. Спочатку він не міг зробити жодного кроку навіть зі сторонньою допомогою, а зараз вже може пересуватися з ходунками. Дружина тихо радіє його успіхам і робить усе, аби допомогти чоловіку. Адже одного разу вона вже втратила його…
Їй зателефонували і сказали, що Руслан загинув під Херсоном.
“Ваш чоловік – герой, він загинув, привеземо за день-два. Я кажу це точно він? Так! Три свідки, які бачили, як пробило голову наскрізь, не виживають люди від такого поранення”, – переповідає жінка розмову.
Їй сказали, що під щільним вогнем не можуть забрати тіло, але незабаром спробують це зробити, і родина має готуватися до похорону. У цей час Руслан лежав в окопі в селі Олександрівка на Херсонщині.
“Мене відтягнули до окопа, щоб мене не переїхала техніка. В окопі я лежав три дні”, – пригадує чоловік
За три дні, коли бої вщухли, мешканці Олександрівки пішли окопами, аби подивитися, чи не має там поранених українських військових.
“Вони почули, що я хриплю і мене дістали. Мене поїли яйцями і молоком”, – пригадує чоловік
Руслана ховали у хліві, але чоловік періодично непритомнів, голова була пробита. Двоє місцевих мешканців вирішили доправити його до лікарні, але їх перехопили росіяни. Окупанти привезли Руслана до СІЗО, а згодом до лікарні Херсона. На допит приходив їхній капітан.
“Він мені пропонував перейти на їхній бік, я вибрав полон”, – розповідає Руслан
Палата спочатку була під конвоєм російських солдатів, а після операції Руслана вже так ретельно не охороняли. Нейрохірурги видалили частину черепа, почистили рану. Мозок був ушкоджений, що вплинуло на моторику і Руслан не міг підвестися на ноги. Окупанти розуміли, що втекти він не зможе.
“Через те, що я 10 днів пролежав без медичної допомоги, пішла гематома, загноєння, довелося видаляти частини кістки, через це такі проблеми”, – розповідає військовий
На лікарняному ліжку Руслан згадав телефон дружини і за 10 днів після звістки про загибель, їй зателефонували лікарі з Херсона і повідомили, що Руслан живий, але стан його тяжкий. Відтоді вона була на зв’язку з лікарем. А тим часом ситуація у Херсоні загострювалася. Ставало сутужно з медикаментами, виїхати і заїхати на окуповану частину ставало все складніше. Пройшов “референдум” і зник український зв’язок.
У вересні, попри небезпеку, Людмила вирішила їхати до окупованого Херсона. Її задача була знайти перевізника, який не просто знає цей маршрут, а який погодиться через десятки блокпостів перевести важкопораненого українського військового. І вона знайшла таку людину. Людмила змогла попередити Руслана, що виїжджає, і дні очікування перетворилися для нього на вічність.
Руслан дуже хвилювався за дружину, адже розумів, що шлях, який вона має подолати, вкрай небезпечний.
“Немає і немає, я не знаю, що думати… і тут відкриваються двері. В мене сльози на очах, я плакав, я не можу говорити”, – стримує сльози чоловік і зараз, коли згадує той момент
Людмила визнає – її спецоперація була б неможливою без допомоги відчайдушних херсонських лікарів, які тримали з нею зв’язок і запропонували виписати довідку, що Руслан травмувався внаслідок аварії, а не на полі бою.
“Зробили дві виписки – для наших і для росіян окремо, що це ДТП”, – розповідає Людмила
Щоб вийти з лікарні, вони чітко дотримувалися порад небайдужих херсонців. На чорному вході їх чекала автівка, а за кермом машини був чоловік місцевої масажистки, яка приходила до Руслана до лікарні. Ризикуючи, водій привіз пару до поромної переправи. За нею на Руслана і Людмилу чекали українські перевізники. Вони пройшли десятки російських блокпостів, показуючи довідку про ДТП, але, на щастя, ніхто з росіян їх ретельно не перевіряв.
На першому українському блокпості вони зрозуміли, що спецоперація вдалася. Людмила по суті викрала свого Руслана з полону. 13 вересня вони повернулися додому до Одеси саме в день народження Руслана. Доньки чекали на батьків з тортом.
Зараз Руслан наполегливо тренується заради своїх доньок, через пошкодження мозку порушена моторика рухів. Але м’язам дають щоденне навантаження, аби мозок згодом згадав, як кінцівкам посилати правильні імпульси.
“Організм буде використовувати резерви, і здорові частини мозку візьмуть на себе функцію пошкоджених. Нейропластичність – це дуже складний процес”, – кажуть в реабілітаційному центрі
Чоловік прагне для початку почати хоча б самостійно пересуватись квартирою.
“Я для цього все роблю, я тренуюся. Перший крок мені дає надію на майбутнє, що я зможу ходити”, – каже Захисник
Українка викрала чоловіка з полону: неймовірна історія порятунку (відео)
