У молодої мами Тетяни шансів на життя не було. Родичам вже сказали, аби готувалися до гіршого. Але завдяки зусиллям багатьох людей один шанс на сотню все ж таки з’явився. І він спрацював. Дивовижну історію порятунку породіллі в Україні розповіла депутат Чернівецької обласної ради і в.о. гендиректора Чернівецького обласного перинатального центру Любов Годнюк, передає НСН.
Наша Танюша повернулася!!! Це історія про чудесне зцілення! Ця історія – про віру у Бога і про віру у добрих людей. Це історія про всеперемагаючу любов, яка долає навіть смерть, – почала пані Любов свій допис у Фейсбуці
Любов Годнюк
Вона розповіла, що Тетяна народжувала у Чернівецькому обласному перинатальному центрі. Її вагітність була ускладненою. Довелося робити екстрений кесарський розтин, в результаті якого 12 вересня з’явився на світ гарний здоровий хлопчик. Та щастя тривало не довго…
Емболія навколоплідними водами – це фактично вирок
Я тільки-но почала виконувати обовʼязки генерального директора КНП «Чернівецький обласний перинатальний центр» і мені, як керівнику доповіли – «У нас у реанімації вкрай важка жінка». Я побігла до відділення анестезіології та інтенсивної терапії і побачила гнітючу картину, де всі: анестезіологи, реаніматологи, акушер-гінекологи, професори кафедри рятували пацієнтку. Але стан Тетяни погіршувався і страшний діагноз – «емболія навколоплідними водами» не давав шансів на порятунок, – розповіла в.о. директора
За її словами, лікарі збирали консиліуми з найкращих фахівців Буковини, медики цілодобово виконували призначення, не відходили ні на крок від пацієнтки, але позитивної динаміки не спостерігалося. Жінка згасала на очах.
Жахливий вердикт прозвучав після чергового обстеження – «Жінка помирає, ми не зможемо її врятувати».
Я не знаю, що мною рухало, але чітко і впевнено я сказала – «Вона не помре! Ми не можемо цього допустити! Ми врятуємо її». На мене подивилися, як на божевільну (ну бо вона ж не медик)… Я вийшла з ремблоку і зустріла його… Ви би бачили його очі! Розгублений.. У розпачі… Роздавлений бідою. Я запитала – «Ви чоловік?». Юра був німий від горя. Я не знала, як його розрадити і ми разом пішли до дитячого відділення відвідати новонародженого синочка, – пригадує Любов Годнюк
А далі відбулася зустріч, від якої, як висловилася пані Любов, «може вмить розірватися серце»
Малюка назвали Віктором. Рожевощокий пухкенький красунчик терпляче чекав на Маму.
Приходили інші мами забирали своїх діточок, а Вітюшу не забирав ніхто. Ним опікувалися найкращі працівники відділення неонатального догляду.
Після чергового консиліуму медики оголосили остаточний вердикт – «Жінка помирає, жодні заходи результату не дають».
І тут Олексій Корняков, завідувач відділення інтенсивної терапії, який нещодавно повернувся з війни, де рятував життя наших військових, мрійливо, сталевим голосом сказав – «Ми з фронту таких важких пацієнтів транспортували в інститут Шалімова до Києва, і там є шанс врятувати нашу безнадійну пацієнтку», – розповіла Любов Годнюк
Прозвучав цілющий голос і найважливіші слова – «Вєзітє»
Тоді лікарі підключили всю медичну еліту, щоб знайти можливість у терміновому порядку перенаправити Тетяну до Києва, але коли лікарі бачили її медичні показники, історію хвороби – перепрошували і відмовляли.
Був єдиний шанс – знайти генерального директора Національного Наукового Центру хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України, який на той час перебував за кордоном.
Я відчайдушно шукала можливість знайти вихід, вмовити генерального директора і дати останній шанс цій родині не втратити маму, дружину, дочку, – розповіла Любов Годнюк
І таку можливість, за участі низки небайдужих людей, вдалося знайти!
Нарешті я вже чула оксамитовий, приємний, цілющий голос Олександра Юрійовича Усенка і найважливіші слова – «Вєзітє», – пригадує Любов Годнюк
Слід зазначити, що Усенко категорично не рекомендував везти пацієнтку реанімобілем. Дорогою вона могла померти. Медичне світило просив колег знайти гвинтокрил.
Дорогою зупинилося серце
Але у Чернівцях все ж таки ми прийняли рішення не зволікати, не гаяти часу, адже медики сказали, що Тані за життєвими показниками і ресурсами організму залишилося дуже мало часу і відлік йшов на години, а не на дні.
І ось: автомобіль екстреної медичної допомоги укомплектований, всі готові до відправки, поруч з пацієнткою реанімаційна бригада перинатального центру. Батьки Тетяни пишуть документ – розписку, що у разі смерті дитини, до медиків претензій не матимуть. Ми з лікарями виходимо у двір провести бригаду у відповідальну дорогу. То була страшна картина – жінка на ношах, голосіння, плачі рідних і друзів рвали простір і душу, – розповіла Любов Годнюк
Бригада виїхала у далеку дорогу. На виїзді з Чернівців у Тетяни сталася зупинка серця. Медики не опустили рук і здійснили реанімаційні заходи. Роботу серця відновили. І поїхали далі – на Київ.
У кожному населеному пункті по дорозі підїжджала машина екстреної медичної допомоги і дозаправляли кисень .
Бригада КНП “Обласний центр екстреної медичної допомоги ЧОР” працювали оперативно, точно, чітко і злагоджено.
Вночі подзвонили з Києва і повідомили: «Пацієнтка жива, передана до рук лікарів реанімаційного підрозділу Національного центру хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова».
Один шанс із ста
Наступного ранку вже почалася робота зі столичними медиками, які чітко сказали – «Один шанс зі ста».
І ми всі почали молитися за цей один шанс. Медики Національного Центру хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова НАМН України – це просто надзвичайні Люди, майстри медичної майстерності найвищого класу, людяні, чуйні, щирі, турботливі. Лікуючим лікарем Тані став випускник Буковинського державного медичного університету, наш земляк, наша гордість – Віктор Торак. Ми щоденно спілкувалися, обговорювали стан нашої пацієнтки, разом молилися і вболівали, раділи маленьким успіхам і покроковим перемогам, – розповіла пані Любов
Новонароджений синочок Тетяни залишився у перинатальному центрі. А чоловік, батьки, всі рідні були поряд з породіллею у Києві.
Мій робочий день починався з наради, після наради я йшла у дитяче відділення фотографувала нашого красунчика Вітюшу і надсилала татові Юрію Равлюку і лікарю Віктору Тораку – фото підписувала – «Вітюша чекає на Маму». Так було щодня, і в один щасливий для нас усіх день Віктор Михайлович зателефонував і сказав – «Любове Олексіївно, я Вам обіцяю, що Вітюша обовʼязково дочекається Маму». Ми всі плакали від щастя. Дома на маму чекав ще і старший синок Іванко, – розповіла Любов Годнюк
Диво сталося!
Крок за кроком стан Тетяни покращувався, і коли вона прийшла до свідомості і вперше розплющила очі, лікар показав мамі фото новонародженого сина з телефонної фотогалереї, і вона посміхнулася.
З того моменту почався процес одужання.
І диво сталося. Мама повернулася до синочків!
Неймовірна кількість неймовірних людей були з нами на цьому шляху спасіння. Ми дякуємо за допомогу всім, хто був поруч з медиками і з родиною у ці чорні дні. Це історія про найвищі людські цінності і про найкращих людей! Це історія пронизана сльозами, кровʼю і потом українських лікарів операційних та реанімаційних бригад! Це історія про найщирішу родинну любов і вірність! Це історія про найкрутіших українських медиків, які вибороли життя для Тетяни і вирвали її з лап смерті. Це історія про віру – віру у Бога і в добрих людей! – написала Любов Годнюк
Читайте також: Жінка з двома матками завагітніла в обох одночасно – діти можуть народитися в різні дні
Ще новини України: Українець вперше увійшов до десятки найкращих вчителів світу
