Фахівець у бесіді з журналістами розповів про зміни екології під час війни та їхній вплив на планету загалом, наслідки бойових дій, окупації Запорізької АЕС і підриву Каховської ГЕС для довкілля.
Серед основних загроз для довкілля спеціаліст назвав:
- забруднення, яке виникає внаслідок вибухів боєприпасів,
- пожежі
- руйнування ландшафтів
Олексій Василюк детально зупинився на підриві Каховської ГЕС, який призвів до руйнування ландшафтів. А також на загрозі теракту на ЗАЕС і можливих наслідках.
Без Каховського водосховища Україна лише виграє
Фото: gettyimages
Слово фахівцію:
“Серед більш вагомих речей варто назвати теракт на Каховській ГЕС саме для територій, які були затоплені. Наша організація вважає, що відновлювати водосховище не потрібно, тому території, які звільнились від водосховища – це землі, де є шанс відновити величезний природний ліс. Він вже зараз відновлюється. Я не говорю про території, які зараз звільнились від водосховища, але ті, що були затоплені, – це зона неймовірної катастрофи.
Звичайно, люди не були до такого готові. А от уявіть, це сезон розмноження всього живого, уявіть тварин на цих островах, Національний природний парк в “Нижньодніпровський” – 83 тисячі гектарів островів. Там були колони птахів, маса наземних тварин, і раптом кілька метрів води це все фізично змиває разом з деревами. Звичайно, фактично все тваринне населення від найдрібніших тварин в ґрунті, комах, і закінчуючи крупними тваринами, було просто змито в море. І лише окремі унікальні випадки, як біля Одеси на березі знайшли живу черепаху, тритонів, якась косуля на очереті допливла. Це одиниці тварин з мільйонів, які загинули в морі або просто захлинулися, коли ця вода з’явилася.
І тому це був неймовірний удар по довкіллю, адже він відбувся у сезон розмноження. І загалом це був один з центрів розмноження диких тварин на півдні України. Птахи створювали там колонії, повернувшись з Африки. Є декілька видів дрібних ссавців, які проживали тільки на цій території. Тобто значна частина всієї української популяції кількох видів ссавців, наприклад, сліпак піщаний, є лише в зоні затоплення та поряд з нею на невеликих територіях на півдні України і більше ніде в світі. Також є комахи, які зустрічалися тільки на цих островах і більше ніде в світі не були відомі. Це дуже трагічно, бо це все сталося одномоментно.
Звичайно, ця територія потребуватиме тривалого часу на відновлення. Так, там лишився очерет, там лишилися дерева, і воно виглядає так само зеленим, але воно більше не наповнене тваринним життям. Пройде багато років, перш ніж тварини туди зможуть повернутися в тій самій кількості, скільки їх було в Національному парку “Нижньодніпровський” до катастрофи.
Зараз тривають дискусії, чи відновлювати Каховське водосховище або ж дозволити природі взяти своє, відновити той сакральний Великий Луг і подивитися, що буде далі. Катастрофічність історії, про яку ми говоримо, в наших умах? І чи є це справді чимось трагічним для природи?
Насправді Великий Луг і колишнє Каховське водосховище – це те саме. Уся територія нижче Хортиці в минулому називалася Великим Лугом. Зараз ми вже навіть забули значення слова “луг”, тому що українською мовою є слово “луки”. Хоча раніше у нас було своє слово “луг”, яке означало ліс, який затоплюється навесні, коли річка розливається. Тобто Великий Луг – це ліс нижче Хортиці, який щороку заливався, коли розливався Дніпро.
Я думаю, що всі бачили різноманітні відео і читали статті в інтернеті про науковців, які досліджували протягом цього року, як відновлюється природа на місці водосховища. Це були і мої колеги з Української природоохоронної групи. Ми змогли отримати дозволи і туди потрапити, провести декілька експедицій. Дійсно, природа стрімко відновлюється, і це не дивно, адже в минулому на тій території кожного року було водопілля. Воно, звичайно, не приносило таких масштабних потрясінь, але якась зона вздовж берега таки змивалася, і рослини стрімко повертались. Тобто вздовж Дніпра завжди росли рослини, які готові швидко повернутися на нові відмілини. І от зараз вони виконують цю функцію – за пів року вони прекрасно почали заповнювати цей простір.
Цікаво те, що там, де раніше були ліси, якщо дивитися старі карти, зараз відновлюється ліс. Там, де раніше були луки, відновлюються луки. Нам дійсно не потрібно допомагати природі, вона сама відновиться на цій території. Але ж всі питатимуть не про це, а про те, як це вплине на різні галузі життя людей.
Ми переконані, що насправді Україна лише виграє від того, що перестане користуватися вже тепер колишнім Каховським водосховищем. Я чув від деяких чиновників заяви, що нам треба терміново повернути зрошення українцям. По-перше, не українцям, а тим, хто в них орендував ділянки. По-друге, вже другий рік ніхто там нічого не орендує, це замінована й окупована територія. Навіть якщо війна закінчиться зараз, невідомо, чи взагалі колись знову там можна буде обробляти територію. Ніхто там не сидить і не чекає зрошення. Коли ці території будуть розміновані, лише тоді стане зрозуміло, скільки того зрошення може бути потрібно. Але ці всі землі засолені через те, що зрошувалися водами степових річок.
Каховське водосховище вбирає в себе не лише води Дніпра, а й річок, які сильно мінералізовані. Вода з цього регіону непридатна для зрошення, вона призводить до засолення ґрунтів, тому в будь-якому випадку через 10-15 років ґрунти стали б повністю непридатними. Тому це наш шанс змінити методи ведення сільського господарства і мати можливість продовжувати його тут, замість того, щоб просто добити цю територію зрошенням. Я вважаю, що сільське господарство, хай і таким радикальним і неприємним чином, але отримало шанс продовжувати тут господарство, проте без зрошення.
Також чиновники кажуть, що нам потрібна Каховка для того, щоб працював водний транспорт. Через шлюзи ГЕС все одно можуть проходити тільки малогабаритні річкові судна, їм не треба водосховище Для малих суден воно теж не потрібне, адже через хвилі їм дуже небезпечно рухатися по водоймі. Тому для водного транспорту треба просто прочистити шлях, яким він зможе ходити принаймні до Запоріжжя. Водосховище йому лише заважало.
Наступне – водопостачання. Досі хтось пише, що вода потрібна Нікополю, Енергодару, Кривому Рогу. Здається, всі вже зрозуміли, що Кривому Рогу провели водогін вже зовсім з іншого водосховища. Нікополь і Енергодар – як були побудовані до будівництва Каховської ГЕС на березі Дніпра, так вони і сьогодні стоять там. Я не розумію, для чого говорити, що водосховище треба для водопостачання Нікополя, коли він досі стоїть на березі Дніпра і має набережну.
І нарешті енергетика. Каховська ГЕС давала 1% енергії, яка виробляється в Україні. Якщо 1% площі водосховища зайняти сонячними панелями, це повністю компенсує Каховську ГЕС. Те саме можна отримати, використавши у 100 разів менше території. Але ж Укргідроенерго дивиться на це не так. Вони думають: “У нас був на балансі величезний об’єкт, нам його зламали. Як буде класно зараз отримати кілька мільярдів на його відбудову”. Але чи треба це нам? Я в цьому абсолютно не впевнений. Я просто хочу, щоб там відновилась природа, але також розумію, що ми реально виграємо, навіть якщо той 1% водосховища заставити сонячними панелями. Я готовий закрити очі на той 1%, якщо збережеться в природному стані 99 інших відсотків. Це шанс не тільки відновити можливість археологам досліджувати там. Цю територію можна якось інакше використати, можливо, вона не вся лишиться в природі. Може, там побудують нове місто, якесь ультрасучасне, і західні партнери вкладуть в нього десятки разів більше грошей, аніж в ту греблю”.
Що станеться, якщо росіяни влаштують теракт на ЗАЕС
Фото: gettyimages
Слово фахівцію:
“Сам факт потужного ядерного вибуху — це погано. Я сподіваюся, цього не станеться, але загроза все одно лишається. Тож треба щось робити, аж поки не зникне той останній відсоток загрози. Проте якщо виникне будь-яке радіаційне забруднення, навіть в разі мінімальної аварії, треба дивитися, який це регіон. От південь України, де розташована Запорізька АЕС, – це посушливий регіон, степова зона. Я думаю, ви бачили супутникові знімки, на яких добре видно, що вся лінія фронту зелена. Це ж не випадково, це не місячний ландшафт. Рослини, які ми умовно в побуті називаємо бур’янами, а науковці – інвазійними видами, наприклад, маслинка, акація чи амброзія, пішли переважно з посушливих регіонів Північної Америки. У нас вони колись з’явилися, але ми не давали їм розростатися, вони росли тільки вздовж доріг. На полях щороку все переорювалося, а кожен з нас в себе на подвір’ї їх вириває. Але уже другий рік у тому регіоні ніхто нічого не переорює і не вириває, уся ця територія покинута.
Якби радіаційне забруднення сталося в посушливому регіоні на півдні України, куди прийшли чужорідні сухостійкі і дуже агресивні види рослин, і нам би довелося покинути цю територію, оце було б значно гірше, ніж Чорнобиль. Тому що ця ділянка би не стала прекрасними лісами з бобрами, вовками, зубрами і ведмедями, якою є Чорнобильська зона. До речі, Чорнобильська зона – це Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. Це заповідна територія, яка заслужила за 30 років цей статус, вона краща за будь-який інший заповідник в Поліссі. Ця зона захищена не тільки службою охорони, а й радіацією, через що туди ніхто не потрапляє.
Так от на півдні України не буде такої оази, якби десь відбулося забруднення, бо все просто заросте акацією, маслинкою і амброзією. Тому мова навіть не про радіацію, а про те замінування, яке зараз тотально створює таку зону заростання цими видами на півдні. Коли закінчиться війна, заміновані території умовно на якийсь час стануть зонами відчуження, територіями, куди небезпечно заходити, аж поки їх не розмінують. У Середній Азії є такі приклади, але вони не схожі на наші. А от в Європі такого ще не було. Ми не знаємо, як ми з цим будемо боротися.
Кабмін уже другий рік каже, що ці масштаби замінування швидше за все потягнуть роботу з вилучення вибухонебезпечних предметів на наступні мінімум 70 років. Справа навіть не в тому, що ми з вами навряд чи проживемо ще 70 років, а в тому, що буде з цими територіями через цей час Уявіть, через 70 років хтось захоче розмінувати наступну ділянку, а там вже міни глибоко під землею або снаряди під корінням старих дерев. Це означає, що треба буде це все спалювати для того, щоб потім в землі шукати вибухівки. Я думаю, що з великою вірогідністю найбільш забруднені вибухами місця в Україні ніхто не буде розмінувати.
Я спілкувався з представником Єврокомісії Торстеном Воллертом, який відповідає за відновлення України, і він сказав, що ті зелені ліси навколо Берліну стали такими, тому що там все заміноване. Німці їх навіть не гасять, коли там щось горить, адже там все вибухає. Їм простіше було просто вирішити, що навколо міста будуть прекрасні дикі зелені ліси. Вони їх мали або спалити, щоб розмінувати, або більше не втручатися в природу і дозволити відновлюватися їй самостійно. І Берлін – це не якась країна третього світу в Азії, Африці або Латинській Америці, це одна з найрозвинутіших країн Європи, і навколо столиці вони мають заміновані ліси, де можна ходити лише безпечними стежкахми. Я думаю, що нас чекає майбутнє, в якому ми повинні вже зараз припускати, що частина нашої країни після звільнення залишиться в природі, але ми з вами туди потрапити не зможемо”
Ще новини України: Яким був Великий Луг до затоплення Каховського водосховища – історична реконструкція
