Стало відомо, як українці облаштовують бомбосховища, перетворюючи їх на комфортні й затишні простори. Під час війни укриття стали невід’ємною частиною нашого життя, передає НСН.
Кожного разу, коли звучить повітряна тривога, мешканцям України рекомендують негайно прямувати укриття, аби зберегти своє життя. Іноді українцям доводиться годинами перебувати в укритті, чекаючи закінчення повітряної тривоги. Неодноразово весь світ бачив, як, перебуваючи під землею – зокрема в метро, українці співали народні пісні та виконували гімн України.
Як українці облаштовують бомбосховища
Релаксосховище
Коли розпочалася війна, молода пара Сергій та Єлизавета Бойко переїхали з Києва до Вінниці. В новому місті вони створили релаксосховище
«Буквально перед початком повномасштабного вторгнення ми стали чоловіком і дружиною і будували свої плани вже в Києві. Я родом з Вінниці, Ліза приїхала з Дніпра. Ми взяли речі, собаку, не знаючи, скільки часу ми проведемо у Вінниці. І ось ми тут і понині. В першу ніч до нас приїхали ще друзі з Києва. Коли були обстріли, ми всі разом бігали у підвал, там могли сидіти годинами, намагалися якось покращити комфорт, але все одно там було холодно, незручно, ми не спали нормально. І в цей момент виникла ідея: а що як зробити комфорт в бомбосховищі?», розповідає Сергій, пише ТСН.
Концепція прийшла з 2018 року.
«Я шукала спосіб, як класно провести день народження, і знайшла виставку в Лондоні – просто виставку з пластиковими кульками. Ми записали це в сімейні цілі – що ми хочемо відкрити сухий басейн для дорослих. Зʼявився концепт: «без хвиль – без хвилювань», тобто, релаксосховище. Ми взяли пробну партію кульок і в себе вдома в ванну поклали, спробували, покликали ще друзів, які на той час з нами жили, вони теж спробували, зробили фотосесію, і всім сподобалось», розповідає Ліза
Релаксосховище стало не просто бізнесом подружжя, але й прихистком для людей, котрим потрібно перечекати тривогу:
«Тут дві стіни, немає вікон, це підвальне приміщення, також є вентиляція, віднедавна у нас генератор є, під час повітряних тривог тут можна і відвідувачам залишатися, і приходити тим, хто поруч і шукає прихистку. Приходять наші сусіди, військові, вагітні дівчата, люди приходять сім’ями, і це безплатно. Найпопулярніший варіант відвідувань – це дні народження. Ми спостерігаємо за тим, що українці дійсно незламні, вони продовжують жити, відпочивати, святкувати, влаштовувати побачення, просто приходять з сім’єю, святкують річницю шлюбу, піжамні вечірки. А ще вчителі проводять тут неформальні уроки», розповідають власники оригінального бомбосховища.
Вони переконалися, що під час війни воно стало місцем, де можна елементарно розслабитись і бути в безпеці.
«У липні ми робили безплатні години для переселенців, і тут була дівчинка, яка виїхала з окупації й відтоді не могла говорити. І коли вона прийшла сюди, побавилась кульками, поспілкувалась з іншими дітьми, вони почали грати в “Мафію”. І під час гри всі щось казали – і вона теж почала говорити. Батьки були у шоці. Зараз ми щасливі від того, що через війну не відклали свої мрії та ми живемо далі», додали Сергій та Єлизавета Бойко.
Портал у минуле
У Житомирі вчитель спецшколи облаштував для своїх учнів історичне бомбосховище. На час повітряної тривоги він запрошує дітлахів поринути у минуле.
«Цьому будинку 200 років, він дуже старий, і коли оббивали штукатурку, бо тут була пліснява, ми побачили каміння старовинне, давні цеглинки. Вирішили їх залишити і підкреслити, що це старовинна будівля. Дещо я приніс із власної колекції, бо мене цікавлять ремесла народні, тут я дітям показую майстер-класи різні, тому тут саме функціональні інструменти, весь технологічний процес на них можна відтворювати. Оскільки в нас діти інклюзивні, їх такий спосіб контакту не дуже навантажує. Бо це не історичний фактаж, а історія наочно – вони можуть до неї доторкнутися, щось спробувати», розповідає вчитель Олег Земнухов.
Під час повітряних тривог у музеї-сховищі діти стають волонтерами.
«Ми робимо маскувальні елементи, кавери-нашоломники з нашого ж волокна, бо ми тут його вичісуємо, потім нав’язуємо з клаптиками захисного кольору, і вже з десяток таких нашоломників в бойових умовах працюють. Дітям важливо почуватися причетними до перемоги», додав Олег Земнухов.
Директор спецшколи Світлана Лесик розповідає, що головною їхньою метою є те, щоб у дітей укриття перш асоціювалося з безпекою.
«Не з ракетами, не з бомбами, не з вибухами, а з місцем, де затишно та комфортно. В нас є запаси води, вентиляція, були закуплені меблі, розкладушки, тому що ми інтернат, і діти мають також ночувати тут. Кожне з приміщень має свій характер. Є кімната в етностилі, а укриття, де перебувають діти середньої ланки, більш в концепції нової української школи, тобто простір максимально наближений до звичних їм класних кімнат. Також є певний набір активностей, які діти можуть робити в укритті: конструктори, набори «Лего», іграшки. Частину з них діти принесли з дому, і їхні іграшки сигналізують їм про безпеку, про їхню домівку, про те, що все добре», розповіла директор закладу.
Український мамад
У Харкові на Північній Салтівці за зразком ізраїльських сховищ збудували першу захищену зупинку громадського транспорту. В укритті може розміститися до 30 людей. Всередині є інтернет та екран, на якому люди можуть дивитися, коли під’їжджає транспорт.
«Вона дуже безпечна, ця штука. Хлопці на полігоні перевіряли цей бетон. Тут можна перебувати, коли світла нема, бо є генератор. Люди приходять просто зігрітися, коли холодно. Є аварійний звʼязок з пожежною частиною, поліцією, “швидкою”. По мобільному буде не так швидко – тут лише кнопку натиснув, і вони одразу отримали виклик. Ми вже мали досвід, коли людині на зупинці стало погано, все спрацювало, говорить Святослав Вознюк, черговий з посадки та висадки пасажирів на зупинці-укритті.
Одна з мешканок міста жалкує, що такої зупинки не було на початку війни, коли люди не знали, де краще сховатися.
«Коли немає світла, зарядити телефон – це актуально, бо повітряна тривога дуже часто буває у Харкові, – вже оцінили переваги зупинки – шелтеру Данило та Владислав. – Метро звідси не близько, а ще ми знаходимось десь у 20-30 км від Бєлгородської області. Таких місць дійсно не вистачало, і ми в окопи стрибали, які військові робили», говорить Олена.
Проте експерти говорять, що нові укриття в Україні мають бути потужнішими навіть за ізраїльські. Оскільки ворожі атаки посилюються з кожним разом.
