[:ru]Блогер раскрыл тайну “вкусного мороженого” в СССР[:ua]Блогер розкрив таємницю “смачного морозива” в СРСР[:]

Далее НСН передает дословный текст автора.

В комментариях к моим постам про СССР читатели часто вспоминают о том, какое вкусное в СССР было мороженое; мол то, что продаётся сейчас – это совсем не то, какой-то фейк и подделка под “тот самый” вкус. Лично я хорошо помню вкусное мороженое в позднем СССР.

А, собственно, тайна “того самого” вкуса заключалась совсем в другом.

Для начала давайте посмотрим, насколько популярно было мороженое в СССР.

Фотоснимок Дина Конгера, американского фотографа – на фото запечатлена уличная продажа мороженого из специального ящика с изолирующими стенками, в котором мороженое не таяло; снимок сделан в центре Москвы (возле ГУМа) в 1960-е годы. Дин Конгер, кстати, очень любил снимать всякие бытовые сюжеты, связанные с едой – у него полноков советских застолий, автоматов по продаже газировки, уличных бочек с квасом и т.д., кто интересуется темой – рекомендую к ознакомлению.

Мороженое из ящиков продавали не только летом, но и зимой, причём его весьма активно покупали. Кстати, то, что мороженное как-то “охлаждает” летом – довольно распространенный миф, оно охлаждает только рецепторы во рту, создавая чисто психологический эффект “общего охлаждения”. Это мороженое является достаточно калорийной пищей, богатым организмом, оно скорее согревает, чем охлаждает.

Зимнее фото советских граждан у лотка с мороженым, сделанное тем же Дином Конгером. В руках у советских граждан, вероятнее всего, популярное в те годы “сливочное мороженое” – оно продавалось в таких прямоугольных пачках, похожих на маргарин, и было с двухсторонними вафлями; кушать мороженое нужно было удерживать с двух сторон пальцами и постепенно разворачивая упаковку.

Иногда продажу мороженого совмещали и с продажей других “вкусностей”. К примеру, вот у этого лотка с мороженым есть ещё функция приготовления воды с сиропом. Фото сделано в Ленинграде, год не обозначен, но предположу, что снимок сделан не позже 1950-х годов.

На этом снимке можно хорошо рассмотреть лоток по продаже мороженого – у ящика два отделения, видимо для нескольких разных сортов мороженого. Сортов, судя по выложенным на лотке пачкам, было – четыре наверное, по два в каждом отделении ящика (которое могло быть разделено внутренней перегородкой).

Очередь за мороженым в парке Горького в Москве. Судя по одежде граждан, большой жары на улице нету, однако очередь за мороженым весьма существенная.

Помимо уличных лотков, мороженое еще продавалось вот в таких ларьках, и здесь можно увидеть немаленькую очередь.

Ещё существовали специальные “кафе-мороженое”, где продавались исключительно сладости, кофе и несколько видов, собственно, мороженого. В Беларуси такое заведение часто называлось “молочный бар”, мороженое там чаще всего подавали в виде шариков в таких пластиковых вазочках пастельных тонов. В поздние годы СССР считалось хорошим тоном назначить девушку свидание в таком кафе).

В общем, как видим, продавцы в отдельных уличных лотках и киосках, за которые выстраивались очереди (в том числе и в холодное время года) и даже существовали отдельные кафе.

Может быть, у советского мороженого был какой-то особый состав? Совсем нет – в “Книге о вкусной и здоровой пище” указан “тот самый” рецепт советского пломбира, который можно было легко приготовить в том числе и в домашних условиях, вот его полный состав:

1. Яичные желтки. 2. Сливки (33-35% жирности). 3. Молоко. 4. Сахар. 5. Ванилин либо ванильный сахар.

Как видим, нет ничего экстраординарного и экзотического.

Так в чём же заключается тайна “того самого” вкуса, который до сих пор вспоминают поклонники СССР? Давайте вспомним, что представляли собой “обычные” советские сладости, доступные гражданам: покупные (карамельки вроде “монпансье” и шоколадные вроде “Мишка на севере”), обычный сахар (популярно было пить чай вприкуску с рафинадом), халва, реже зефир или какая-нибудь пастила. Очень популярными были также домашнее варенье и мёд.

В этом перечне почти нет ничего. Плюс общий рацион советских граждан был не сильно богат белком (каши, макароны, картошка, хлеб). Таким образом.

Вот, собственно, и весь секрет “того самого” вкуса – мороженое просто очень сильно выделяется среди остального довольно бедного ассортимента. А сегодня в магазине представлена ​​целая куча всякой “сладкой молочки” (йогурты, муссы, молочные желе и т.д.), и среди этого разнообразия обычное сливочное мороженое уже не чем-то волшебным.

Кстати, всем поклонникам “советского мороженого” могу порекомендовать практически любой пломбир белорусского производства – там именно тот состав и вкус.

А вы помните советское мороженое? Отличалось оно от современного?

Расскажите, интересно)

До речі, нещодавно “НСН” писав:

10 продуктов из СССР, которые поставили бы иностранцев в тупик

Что значит “питаться, как в СССР”: ранние морщины и седина как результат

17 привычек из СССР, от которых лучше избавиться

 [:ua]Білоруський блогер Максим Мирович опублікував у виданні “Обозреватель” статтю, присвячену розкриттю таємниці смачного радянського морозива.

Далі НСН передає дослівний текст автора.

У коментарях до моїх постів про СРСР читачі часто згадують про те, яке смачне в СРСР було морозиво; мовляв то, що продається зараз – це зовсім не те, якийсь фейк і підробка під “той самий” смак. Особисто я добре пам’ятаю смачне морозиво в пізньому СРСР.

А, власне, таємниця “того самого” смаку полягала зовсім в іншому.

Для початку давайте подивимося, наскільки популярно було морозиво в СРСР.

Фотознімок Діна Конгер, американського фотографа – на фото зображена вулична продаж морозива зі спеціального ящика з ізолюючими стінками, в якому морозиво не тануло; знімок зроблений в центрі Москви (біля ГУМу) в 1960-і роки. Дін Конгер, до речі, дуже любив знімати всякі побутові сюжети, пов’язані з їжею – у нього полноков радянських застіль, автоматів з продажу газованої води, вуличних бочок з квасом і т.д., хто цікавиться темою – рекомендую до ознайомлення.

Морозиво з ящиків продавали не тільки влітку, а й взимку, причому його вельми активно купували. До речі, те, що морозиво якось “охолоджує” влітку – досить поширений міф, воно охолоджує тільки рецептори в роті, створюючи чисто психологічний ефект “загального охолодження”. Це морозиво є досить калорійною їжею, багатою організмом, воно швидше зігріває, ніж охолоджує.

Зимове фото радянських громадян у лотка з морозивом, зроблене тим же Діном Конгером. В руках у радянських громадян, найімовірніше, популярне в ті роки “вершкове морозиво” – воно продавалося в таких прямокутних пачках, схожих на маргарин, і було з двосторонніми вафлями; їсти морозиво потрібно було утримуючи з двох сторін пальцями і поступово розгортаючи упаковку.

Іноді продаж морозива поєднували і з продажем інших “смаколиків”. Наприклад, ось у цього лотка з морозивом є ще функція приготування води з сиропом. Фото зроблено в Ленінграді, рік не позначений, але припущу, що знімок зроблений не пізніше 1950-х років.

На цьому знімку можна добре розглянути лоток з продажу морозива – у ящика два відділення, мабуть для декількох різних сортів морозива. Сортів, судячи з викладеним на лотку пачках, було – чотири напевно, по два в кожному відділенні ящика (яке могло бути розділене внутрішньою перегородкою).

Черга за морозивом в парку Горького в Москві. Судячи з одягу громадян, великої спеки на вулиці немає, проте черга за морозивом вельми істотна.

Крім вуличних лотків, морозиво ще продавалося ось в таких кіосках, і тут можна побачити чималу чергу.

Ще існували спеціальні “кафе-морозиво”, де продавалися виключно солодощі, кава і кілька видів, власне, морозива. У Білорусі такий заклад часто називався “молочний бар”, морозиво там найчастіше подавали у вигляді кульок в таких пластикових вазах пастельних тонів. У пізні роки СРСР вважалося хорошим тоном призначити дівчині побачення в такому кафе).

Загалом, як бачимо, продавці в окремих вуличних лотках і кіосках, за які шикувалися черги (в тому числі і в холодну пору року) і навіть існували окремі кафе.

Може бути, у радянського морозива був якийсь особливий склад? Зовсім ні – в “Книзі про смачну і здорову їжу” вказано “той самий” рецепт радянського пломбіру, ​​який можна було легко приготувати в тому числі і в домашніх умовах, ось його повний склад:

1 . Яєчні жовтки. 2. Сливки (33-35% жирності). 3. Молоко. 4. Цукор. 5. Ванілін або ванільний цукор.

Як бачимо, немає нічого екстраординарного і екзотичного.

Так в чому ж полягає таємниця “того самого” смаку, який до сих пір згадують прихильники СРСР? Давайте згадаємо, що представляли собою “звичайні” радянські солодощі, доступні громадянам: покупні (карамельки на кшталт “монпансьє” і шоколадні кшталт “Мишка на севере”), звичайний цукор (популярно було пити чай вприкуску з рафінадом), халва, рідше зефір або яка -небудь пастила. Дуже популярними були також домашнє варення і мед.

У цьому переліку майже немає нічого. Плюс загальний раціон радянських громадян був не сильно багатий білком (каші, макарони, картопля, хліб). Таким чином.

Ось, власне, і весь секрет “того самого” смаку – морозиво просто дуже сильно виділяється серед решти досить бідного асортименту. А сьогодні в магазині представлена ​​ціла купа всякої “солодкої молочки” (йогурти, муси, молочні желе і т.д.), і серед цього розмаїття звичайне вершкове морозиво вже не є чимось чарівним.

До речі, всім шанувальникам “радянського морозива” можу порекомендувати практично будь-який пломбір білоруського виробництва – там саме той склад і смак.

А ви пам’ятаєте радянське морозиво? Відрізнялося воно від сучасного?

Розкажіть, цікаво)

До речі, нещодавно “НСН” писав:

10 продуктів з СРСР, які поставили б іноземців у глухий кут

Що означає “харчуватися, як в СРСР”: ранні зморшки і сивина як результат

17 звичок з СРСР, яких краще позбутися[:]