[:ru]4 советских мифа об УПА[:ua]4 радянські міфи про УПА (фото)[:]

НСН предлагает вашему вниманию самые популярные мифы и их опровержение.

Миф 1: УПА, “СС Нахтигаль”, СС “Галичина” – это все формирования, созданные немцами из “изменников родины”

Опровержение: Смешивание в одну кучу различные по природе военные и политические формирования, путаница в их названиях и организационной принадлежности – все это последствия длительной советской пропаганды. Для объективной оценки антисоветских военных формирований важно знать все нюансы. Огульные обвинения имеют целью скрыть факты.

Батальон «Нахтигаль» не принадлежал к структуре СС, поэтому его украинский командир Роман Шухевич не мог иметь эсэсовского звания гауптштурмфюрер, как иногда приходится читать. Это было формирование, созданное Абвером – германской военной разведкой. Большинство воинов «Нахтигаля» никогда не были гражданами СССР, а поэтому неверно говорить, что они «предавали» советское государство. Многие из них, в частности Роман Шухевич, после расформирования батальона перешли в подполье и начали активную антинемецкую борьбу.

УПА – это партизанское формирование, возникшее в глубоком тылу немецких войск осенью 1942 года как сопротивление террору немецкой оккупационной власти. Первые свои бои УПА проводила против подразделений оккупационной полиции гитлеровцев. Командование УПА рассматривало советско-немецкое противостояние как благоприятный фактор для создания революционным путем независимой Украины. Полная победа Германии или СССР не соответствовала интересам украинских повстанцев, поэтому отдельные случаи договоренностей о нейтралитете и тактическое сотрудничество – как с немецкой стороной, так и с советской (что тоже имело место), не должны удивлять. На политическом уровне нацистская Германия, как оккупант, считалась врагом. Бои отрядов УПА с немцами продолжались до лета 1944 года, пока нацисты не оставили украинских территорий, где действовали повстанцы. В общем УПА нанесла немецкой администрации и войскам потери, соотносимые с нанесенными советскими партизанами.

Дивизия СС «Галичина» была создана по инициативе немецкой оккупационной администрации. Украинское националистическое подполье проводило агитацию среди молодежи не поступать в эту дивизию, чтобы не быть немецким «пушечным мясом». В дальнейшем многие дивизионников дезертировали и присоединились к УПА.

Миф 2: Шухевич получил из рук Гитлера Железные кресты

Опровержение: Утверждение о Железных крестах Романа Шухевича – полнейшая выдумка. Существуют официальные реестры лиц, награжденных этим немецким орденом, и Роман Шухевич среди них не упоминается. Также нет никаких подтверждений того, что Шухевич когда-нибудь встречался с Адольфом Гитлером. В течение Второй мировой войны лишь несколько украинцев были награждены немецким Железным крестом – все из Дивизии «Галичина», в которой Шухевич никогда не служил.

Миф 3: Проводник ОУН Степан Бандера сотрудничал с гитлеровской Германией

Опровержение: Проводник ОУН Степан Бандера был арестован немецкой полицией в начале июля 1941 года за отказ отозвать Акт восстановления Украинского Государства, провозглашенный украинскими националистами 30 июня во Львове. Большую часть своего заключения Бандера отбывал в специальном блоке для политиков и ценных пленников в концлагере Заксенхаузен. Два его брата погибли в концлагере Освенцим. Проводника ОУН, вместе с другими выдающимися деятелями, выпустили из Заксенхаузен осенью 1944 года – в рамках новой политики по привлечению на сторону Германии лидеров антисоветских движений народов СССР. Поскольку Бандера отказался от политического сотрудничества, немцы привлекли к делу других украинских политиков. В 1945 году Бандере удалось перейти на нелегальное положение и дождаться завершения войны.

Миф 4: УПА не воевала с немцами, в отличие от Красной Армии не освободила ни одного населенного пункта Украины

Опровержение: Первые бои УПА произошли не с советскими или польскими партизанами, а именно с немецкой полицией и формированиями оккупационной администрации. Таким был, например, бой отряда УПА Григория Перегийняка с немецким гарнизоном городка Владимирец на Волыни 7 февраля 1943 года. В течение зимы 1943-го – осени 1944-го боевые столкновения УПА с немцами происходили регулярно. В отчетах немецких органов безопасности украинские повстанцы фигурировали как украинские или национальные «банды». Много захваченных в немецкий плен повстанцев и подпольщиков были казнены. Весной 1943 года в своей переписке оккупанты отмечали, что они не контролируют на Волыни 75% пахотных земель и потеряли 52% поставок скота. Генеральный комиссар Волыни и Подолья Шене в начале мая 1943 года отмечал, что в районах Горохов, Любомль, Дубно, Луцк, Кременец полностью «господствуют националистические банды», а «то, что здесь происходит, следует расценивать как восстание». Как и красные партизаны, УПА была объектом антипартизанских операций гитлеровцев. С целью дискредитации украинского националистического движения немецкая пропаганда изображала лидеров повстанцев «агентами Москвы».

Вопрос о том, какие населенные пункты освободила УПА, – спекулятивное. Как и красные партизаны, УПА в период немецкой оккупации создавала собственные аналоги «партизанских краев» – временно контролируемые районы и населенные пункты. Одной из самых известных «повстанческих республик» был регион вокруг городка Колки на Волыни. Освобождали населенные пункты только регулярная армия и партизаны, которые действуют во взаимодействии с наступающей регулярной армией. Поскольку УПА не была заинтересована в победе Красной армии и не могла самостоятельно сдерживать ее наступление, то просто не было смысла сосредоточивать силы на захвате городов, которые и так окажутся под советским контролем. Попытки освобождения городов польскими партизанами (Львов, Вильнюс, Варшава) завершались либо поражением от немцев, или советской оккупацией.

Источник

Кстати, недавно “НСН” писал:

Первая украиноязычная книга латиницей уже существует – как она выглядит

Несчастные люди, вассалы и мразь: Медведев посвятил Украине агрессивную статью

Вооруженный боевик сдался украинским военным в зоне ООС: что он рассказал

 [:ua]14 жовтня 1942 року – офіційна дата створення Української Повстанської Армії.  Довкола діяльності УПА агресивна радянська пропаганда створила багато міфів. Це робили для того, аби викликати негатив у цивільного населення. У такий спосіб радянська влада намагалася зробити так, щоб місцеві припинили підтримувати визвольний рух опору.

НСН пропонує вашій увазі найпопулярніші міфи та їх спростування.

Міф 1: УПА, “СС Нахтігаль”, СС “Галичина” – це все формування, створені німцями зі “зрадників батьківщини”

Спростування: Змішування до купи різних за природою військових та політичних формувань, плутанина в їх назвах та організаційній належності – все це наслідки тривалої радянської пропаганди. Для об’єктивної оцінки антирадянських військових формувань важливо знати всі нюанси. Огульні звинувачення мають на меті приховати факти.

Батальйон «Нахтігаль» не належав до структури СС, тому його український командир Роман Шухевич не міг мати есесівського звання гауптштурмфюрер, як інколи доводиться читати. Це було формування, створене Абвером – німецькою військовою розвідкою. Більшість вояків «Нахтігалю» ніколи не були громадянами СРСР, а тому невірно казати, що вони «зраджували» радянську державу. Багато з них, зокрема Роман Шухевич, після розформування батальйону перейшли в підпілля і розпочали активну антинімецьку боротьбу.

УПА – це партизанське формування, яке виникло в глибокому тилу німецьких військ восени 1942 року як опір терору німецької окупаційної влади. Перші свої бої УПА проводила проти підрозділів окупаційної поліції гітлерівців. Командування УПА розглядало радянсько-німецьке протистояння як сприятливий фактор для створення революційним шляхом незалежної України. Повна перемога Німеччини або СРСР не відповідала інтересам українських повстанців, тому окремі випадки домовленостей про нейтралітет і тактичну співпрацю – як з німецькою стороною, так і з радянською (що теж мало місце) – не повинні дивувати. На політичному рівні нацистська Німеччина, як окупант, вважалася ворогом. Бої відділів УПА з німцями тривали до літа 1944 року, поки нацисти не залишили українських теренів, де діяли повстанці. Загалом УПА завдала німецькій адміністрації та війську втрат, співмірних із завданими радянськими партизанами.

Дивізія СС «Галичина» була створена з ініціативи німецької окупаційної адміністрації. Українське націоналістичне підпілля проводило агітацію серед молоді не вступати до цієї дивізії, щоб не бути німецьким «гарматним м’ясом». В подальшому багато дивізійників дезертирували і приєдналися до УПА.

Міф 2: Шухевич отримав з рук Гітлера Залізні хрести

Спростування: Твердження про Залізні хрести Романа Шухевича – цілковита вигадка. Існують офіційні реєстри осіб, нагороджених цим німецьким орденом, і Роман Шухевич серед них не згадується. Так само немає жодних підтверджень того, що Шухевич коли-небудь зустрічався з Адольфом Гітлером. Протягом Другої світової війни лише кілька українців були відзначені німецьким Залізним хрестом – всі з Дивізії «Галичина», в якій Шухевич ніколи не служив.

Міф 3: Провідник ОУН Степан Бандера колаборував із гітлерівською Німеччиною

Спростування: Провідник ОУН Степан Бандера був заарештований німецькою поліцією на початку липня 1941 року за категоричну відмову відкликати Акт відновлення Української Держави, проголошений українськими націоналістами 30 червня у Львові. Більшу частину свого ув’язнення Бандера відбував у спеціальному блоці для політиків та цінних бранців в концтаборі Заксенхаузен. Два його брати загинули в концтаборі Освєнцим. Провідника ОУН, разом з іншими визначними діячами, випустили із Заксенхаузену восени 1944 року – в рамках нової політики з привернення на бік Німеччини лідерів антирадянських рухів народів СРСР. Оскільки Бандера відмовився від політичної співпраці, німці залучили до справи інших українських політиків. У 1945 році Бандері вдалося перейти на нелегальне положення і дочекатися завершення війни.

Міф 4: УПА не воювала з німцями, на відміну від Червоної Армії не визволила жодного населеного пункту України

Спростування: Перші бої УПА відбулися не з радянськими чи польськими партизанами, а саме з німецькою поліцією та формуваннями окупаційної адміністрації. Таким був, наприклад, бій загону УПА Григорія Перегійняка з німецьким гарнізоном містечка Володимирець на Волині 7 лютого 1943 року. Протягом зими 1943-го – осені 1944-го бойові зіткнення УПА з німцями відбувалися регулярно. У звітах німецьких органів безпеки, українські повстанці фігурували як українські або національні «банди». Багато захоплених у німецький полон повстанців та підпільників було страчено. Навесні 1943 року в своєму листуванні окупанти зазначали, що вони не контролюють на Волині 75% орних земель і втратили 52% постачань худоби. Генеральний комісар Волині та Поділля Шене на початку травня 1943 року зазначав, що в районах Горохів, Любомль, Дубно, Луцьк, Кременець повністю «панують націоналістичні банди», а «те, що тут відбувається, варто розцінювати як повстання». Як і червоні партизани, УПА була об’єктом антипартизанських операцій гітлерівців. З метою дискредитації українського націоналістичного руху, німецька пропаганда зображувала лідерів повстанців «агентами Москви».

Питання про те, які населені пункти визволила УПА, – спекулятивне. Як і червоні партизани, УПА в період німецької окупації створювала власні аналоги «партизанських країв» – тимчасово контрольовані райони та населені пункти. Однією з найвідоміших «повстанських республік» був регіон навколо містечка Колки на Волині. Визволяли населені пункти лише регулярна армія та партизани, які діють у взаємодії з наступаючою регулярною армією. Оскільки УПА не була зацікавлена в перемозі Червоної армії та не могла самостійно стримувати її наступ, то просто не було сенсу зосереджувати сили на захопленні міст, що й так опиняться під радянським контролем. Спроби визволення міст польськими партизанами (Львів, Вільнюс, Варшава) завершувалися або поразкою від німців, або радянською окупацією.

Джерело

До речі, нещодавно “НСН” писав:

Перша україномовна книга латиницею вже існує – як вона виглядає

Нещасні люди, васали та мерзота: Медведєв присвятив Україні агресивну статтю

Озброєний бойовик здався українським військовим у зоні ООС: що він розповів[:]