Як виглядає окупований Бердянськ у червні 2022 року, показали у мережі. Відео виклали у пабліку «Новини Бердянська», передає НСН.
На одному з записів можна побачити Бердянську косу, де вулиці порожні, магазини зачинені. На дорогах майже немає машин.
«Бердянську косу «асвабадили» від туристів. Такою безлюдною перлина Азовського моря не була навіть у найгірші курортні сезони», — підписав відео адміністратор групи.
А ось ще одне відео. Це вже сам Бердянськ.
Курортний сезон, казали вони Сотні «проезжих»..За фактом – порожній центр Бердянська і пляжі… – пише автор відео.
В українському Бердянську будуть тисячі гостей, ми сядемо від Верхової до Дальної коси, від АКЗ до Кута, на великій підстильці з таранькою, бердянським пивком і вином, з шашликами і чебуреками, всім містом, – додає мешканець Бердянська.
У минулому, і у всі попередні роки, тут була зовсім інша картина – не було де впасти яблоку, адже Бердянськ – популярний курорт на узбережжі Азовського моря. Починаючи з травня і завершуючи вереснем-жовтнем, тут було повно відпочивальників.
А в цьому році через навалу російських загарбників курортний сезон зірвано. Місцеві мешканці намагаються виїхати з окупованого міста, бо жити у Бердянську неможливо. Підприємства не працюють. Люди не мають грошей.
В Запорізькій військовій адміністрації кажуть, що мешканців курортних населених пунктів на Запоріжжі чекають скрутні часи. Адже люди жили з прибутку, який отримували за літній сезон. Наразі через окупацію, бази відпочинку у Кирилівці, Приморську та Бердянську не прийматимуть відпочивальників. Відповідно люди залишаються без прибутку.
Зате сьогодні, 12 червня, у Бердянську виступить «Ансамбль песни и пляски россии»… Сподіваємось, це його перший і останній виступ тут.
Як живе окуповпний Бердянськ, захоплений росіянами у перші дні повномасштабної війни
Кілька днів тому Бердянськ прикрасили білбордами до дня росії. Окупанти з усіх сил намагаються насадити тут росію. Але виходить погано.
Нижче – розповіді мешканців Бердянська – тих, хто залишився у місті і тих, хто виїхав. З бердянцями спілкувались журналісти видання «Цензор нет»
Бердянськ був окупований 28 лютого.
“Оскільки наш бізнес був пов’язаний із портом, то ми чекали, що там будуть якісь дії, і виїхали до батьків у село, і саме там ми вперше зустрілись із росіянами. Йшла ця безкінечна колона увесь день, навколо все громихало. Ми тільки через жалюзі підглядали, як вони рухаються. В цей час мені подзвонили з Бердянська і сказали, що росіяни вже зайшли в місто. Відбулось це тихо – наші за тиждень до того відступили. І, певно, це правильно, бо в нас такий “апендикс”, що з них би нічого не лишилось”, – розповідає мешканка Бердянська.
Життя в Бердянську з моменту окупації нагадувало фільми про зомбі.
“Вийдеш десь о десятій, одинадцятій ранку з дому, сходиш у магазин, зазирнеш на роботу, і знову заховався. І так щодня”, – згадує ще один мешканець міста.
Оскільки в Бердянську було дуже багато супермаркетів – більше ніж потреби населення – то в перші тижні війни місто не відчуло браку продуктів. Але через кілька тижнів стали закриватись спочатку АТБ, а потім Сільпо.
“Голоду все ж не було – з ближніх сіл привозили м’ясо, молочку, риба зрештою якась у морі була. Хіба що побутова хімія подорожчала – дезодорант на ринку в перекупок коштував 250 гривень, прокладки по 150”, – кажуть містяни.
З першого дня місцеві мешканці виходили на акції протесту проти окупантів. З голими руками. Але з кожним днем їх кількість меншала. 20 березня учасників мітингу жорстко побили. Активістів викрали і катували.
“Думаю, що їх хтось просто здав. Бо вони сиділи в кав’ярні і прямо звідти їх і забрали. Потім мати ходила просила, щоб їх відпустили. Вони у виконкомі казали, що все гаразд з ними. Що з ним було насправді, невідомо. Жінку одну роздягли до пояса на морозі і змушували читати газету, а потім підвели до вух ток і вдарили. Чоловіку руки ламали, били”, – розповідає знайома організаторів протесту.
Зараз життя в місті відносно спокійне.
“Бердянці ніби зачаїлись. Росіяни хотіли давати по 10 тисяч рублів допомоги, то з нашої багатоповерхівки аж 13 зголосилось, та й то не всі місцеві” , – розповідають співрозмовники видання, які вже виїхали з міста.
“У Бердянську всюди можна зустріти россолдатів. Вони ходять невеликими групами в кожному районі міста, іноді в супроводі рашистського поліціанта. Можуть підійти без причини до чоловіків”, – розповідає місцевий мешканець.
Далі схема стандартна для всіх окупованих територій – питають документи, перевіряють татуювання по всьому тілу, щоб не було “бандерівських”.
Останнім часом, все більше зустрічаються російські солдати в цивільному одязі ( їх видно по поведінці). Ходять, щось знімають на відео, до всіх придивляються, заграють до дівчат.
“Також окупанти з поліцейськими ходять по домівках та квартирах. Змушують відчиняти двері, заходять в житло, перевіряють документи. Якщо їм не подобається відповідь або реакція, можуть проявити агресію і навіть силу. Викрадають людей, тримають днями, тижнями, катують, потім когось відпускають, когось ні…”, – розповідає інсайдер.
Крім того, росіяни “віджимають” квартири, де ніхто не живе, заселяють туди “своїх”.
А щоб про їхню “благородну” діяльність ніхто не дізнався, постійно глушать мобільний зв’язок та інтернет, посилаючись, на те, що це робить Україна.
Якщо в когось і є інтернет, то він вже російський. А звідси в мешканців окупованого міста страх, що росіяни зможуть все прочитати. Тому спілкуються здебільшого зі своїми.
Відсутність зв’язку також ускладнює процес обігу гривні.
В місцевих групах часто пропонують послугу перевести в готівку гроші з картки. В той час як люди питають, як зайти в Приват24 без смс і телефонного дзвінка.
На території міста ще працюють 2 українські банки – Приватбанк та А-банк, але ходять чутки, що це ненадовго.
Пенсіонери не можуть знімати гроші з карток, бо банкомати не працюють, черги в банк треба вистоювати з самого ранку. Люди записуються, чекають тиждень і навіть більше, щоб зняти 1000 гривень – такі ліміти на видачу в банках, через малу кількість грошей у касі банку.
Нещодавно окупанти привезли партію рублів, реєструють пенсіонерів, та по документах видають пенсію в розмірі 10 000 рублів.
“Всіх підприємців, організації переконують переходити на сторону “зла”, мотивуючи це тим, що Україна вже не повернеться, а треба шукати і налагоджувати фінансові відносини з ними. Умовляють усіх приходити в місцевий виконавчий комітет, реєструвати свою діяльність, прибуток від якої потрібно ділити з ними”, – розповідає співрозмовник видання.
Організації і магазини, які продовжують свою діяльність, зобов’язані це робити на умовах окупанта, в іншому разі їхня діяльність буде припинена.
На державні установи тиснуть такими ж способами, приходять в організацію з автоматами, або викликають через когось до себе.
В місцевих групах у соцмережах люди пропонують продати від меду до зубної пасти і бензокоси. Попит є. Деякі супермаркети і центральний ринок працюють, але товари низької якості, а ціни завищені в 3-4 рази. Асортимент в магазинах куций, майже весь товар російського виробника.
На товарі два цінники – в гривнях та в рублях.
“На ринках все є. Огірки по 3 гривні кривенькі, хороші по 10. М’ясо по 150, як і в інших містах України. Але проблема з готівкою. Оскільки її проблемно зняти, то люди мусять іти в супермаркети, де все дорого”, – розповідає мешканка міста.
В групах постять патріотичні відео та смакують новину, що 6 червня брату керівника місцевого водоканалу розбили в машині скло за георгіївську стрічку.
Втім, визнають бердянці, вся ситуація для них вкрай неприємна. Деякі тікають, інші люди пристосовуються до “нового” життя з безвиході.
“Виїхати можна, ми проїхали десь постів 15. Спершу майже не перевіряли, а потім вже натрапили на кадирівців, то ті багато питали. Головне мати якусь нейтральну причину. Ми сказали, що нам треба батьків до лікарні відвезти, бо в Бердянську скрутно з ліками. Єдине, що кадирівці спитали: “Ви чого тікаєте? У вас що якась інформація є, що ваші наступати будуть?” – згадує співрозмовник видання.
“Є мала частина, яким все подобається. Але більшість не підтримує все, що коять ці вороги на нашій землі. І до усіх умов, правил, нововведень ставляться з внутрішнім протестом та засудженням. І вірять в силу ЗСУ і в те, що повернеться Україна (хоча вона тут і є)”, – каже мешканка Бердянська.
Втім мешканці також розуміють, що росіяни тут вже серйозно окопались.
“Росіяни зараз засіли в колишньому районо, а також на території будинку для людей похилого віку. На кільці біля Луначарського, де ангари, вони окопались. А ще закопали свою теніку на кладовищі, як заїжджати з села Петрівка. І там вони вже конкретне таке будівництво розвели”, – розповідають жителі Бердянська.
“Дуже хочеться щоб якнайшвидше закінчився цей жах, бандитизм та беззаконня як страшний сон, і всіх і кожного, хто це організував і хто до цього причетний, покарали та залучили до відповідальності. Бо Бердянськ – це Україна (була, є і буде)! – каже мешканка Бердянська.
Як виглядає і живе дитячий курорт Скадовськ в окупації
Як виглядає окупована Кирилівка – курорт на Запоріжжі: відео-екскурсія
