Як відомо, за кордом зростає кількість українців, які вже планують залишитися в тій країні, яка їх прихистила. Але є і такі випадки, коли українські біженці повертаються додому, навіть не дочекавшись завершення війни. І їх не мало. Чому люди приймають такі рішення? Що змушує їх залишати спокійне життя у благополучних країнах і їхати під обстріли?
З деякими українцями, які повернулися, поспілкувався «Главком», передає НСН.
Так! Мінімальна зарплата в Україні вдесятеро нижча ніж, скажімо, у Німеччині: 200 євро проти 2054, а частка витрат на продукти харчування та обов’язкові платежі у загальних доходах удвічі перевищує середній світовий рівень. Проте насправді життя у нашій державі виявилося не таким тяжким, як нам здавалося до повномасштабної війни. А деякі аспекти нашого звичного побуту для мешканців країн, які ми вважаємо найрозвинутішими, є недоступними, – пише автор матеріалу
Він зазначає, що позитивні відгуки на користь України доводиться чути, якщо мова йде про роботу системи охорони здоров’я, сфери послуг, процедуру оренди житла, вартість та якість комунальних послуг, доступність систем для ведення бізнесу.
Чому українські біженці повертаються додому
Ось, що розповіли ті, хто повернувся.
Анна Моргун: «В Україні не потрібно «продавати» себе орендодавцю»
Анна Моргун – одна з тих, хто вже повернувся до України. З початком війни дівчина, яка мешкає у Київській області, переїхала з батьками до столиці Чехії Праги. Мешкала родина там у їх знайомої, проте у вересні 2022 року Анна вже повернулася. Розповідає, що дуже полюбила Прагу. Записувала відеоролики на своєму YouTube-каналі, в яких розповідала про красу цього старовинного міста. Та попри все дівчина вважає: Україна надає їй більше можливостей для розвитку.
Анна тривалий час працює у сфері дизайну одягу та неодноразово відвідувала міжнародні виставки, де демонструвала вироби власного бренду. Вона намагалася зайнятися цим бізнесом і у Празі. З труднощами, але Моргун вдалося вивезти свої роботи з України та за допомогою друзів організувати виставку. Проте жоден із магазинів не зацікавився співпрацею, оскільки, на думку дівчини, чехи мало цікавляться подібною сферою.
Після повернення в Україну Анна подала заявку до центру зайнятості на отримання гранту на розвиток бізнесу та виграла. На отримані гроші вона за кілька місяців облаштувала цех з пошиття одягу, а у квітні 2024 року відкриває власний магазин.
Дівчина також зазначає, що Україна перебуває попереду багатьох європейських країн, особливо Чехії, у сфері використання цифрових технологій у бізнесі.
Статус фізичної особи підприємця я зареєструвала в Україні за 10 хвилин, не виходячи з дому. Те саме стосується будь-яких інших документів. Подібне у Чехії неможливе. Тобі потрібно йти та брати паперові документи, а це займає час. Те саме стосується способів оплати. В Україні скрізь можна розрахуватися карткою, навіть із кур’єром. У празькому ресторані в центрі міста можна не знайти терміналу, тому що чехи віддають перевагу готівці, – розповіла Моргун
Ще один важливий аспект, який вигідно характеризує умови життя в Україні, це доступність оренди житла. Щоб винайняти квартиру чи будинок у Києві та інших містах, достатньо укласти з власником договір та внести плату за перший та останній місяць. У Чехії та інших європейських країнах доведеться докласти значно більше зусиль, щоб сподобатися орендодавцю.
Ти змушений писати ціле резюме, в якому маєш зазначити, чому саме тобі вигідно здати цю квартиру. Вказати дохід. А якщо ти приїхав і не маєш роботи? Проте навіть, якщо є робота, для оренди потрібна рекомендація від попереднього роботодавця, – пояснює Анна
Також дівчина відзначає високі ціни на комунальні послуги. Каже, що у Празі, у неї швидко виробилася звичка закривати кран і економити воду. Те, що в неї взимку в Україні у будинку було +25, у Чехії – недозволена розкіш. Те ж саме, за її словами, спостерігається у Німеччині та Великій Британії, де багато людей звикли опалювати лише одну кімнату або включають опалення лише в певний час доби.
В Україні я можу потрапити до лікаря, коли мені потрібно, а не чекати на прийом по шість місяців. Можу купувати в аптеках ліки, які необхідні. У Чехії на покупку 80-90% ліків потрібен рецепт лікаря. Однак, щоб потрапити до деяких лікарів, потрібно чекати п’ять-шість місяців. Якось у моєї мами підвищився тиск і я не могла купити їй медикаментів, тому на моє прохання знайомі доставляли їх з України автобусом, – розповіла Анна Моргун
Також вона хвалить систему швидкої та невідкладної медичної допомоги в Україні. Вона розповіла, як після повернення на Батьківщину її батькові раптово стало погано і швидка прибула до нього вже за 10 хвилин.
У Чехії ти або самостійно везеш людину до лікарні, або це коштуватиме великих грошей, – каже дівчина
Мої знайомі часто дивуються, чому я повернулася. На їхню думку, в Європі значно краще жити. На що я відповідаю, що приїжджати до Європи туристом та жити – це дві різниці. Тому, нехай я краще житиму в Україні під обстрілами та відключеннями світла, ніж знову повернуся на Захід, – резюмувала вона
Тетяна Філевська: “Діджиталізація – фішка України”
Творча директорка державної установи Український інститут у Києві – Тетяна Філевська разом із дочками (трьох та шести років) протягом року жила у Лондоні. Порівнюючи деякі аспекти життя в Україні та Великій Британії, Тетяна відзначила, наскільки гнучкою та якісною є вітчизняна сфера послуг. Наприклад, кур’єрська доставка. У Лондоні у Тетяни були ситуації, коли вона не могла отримати доставку тільки тому, що кур’єр не міг знайти її адреси, не знав, як додзвонитися і просто їхав, а наступну доставку доводилося чекати два тижні. В Україні споживачам кур’єри нерідко привозять замовлений товар в день замовлення або наступного дня.
Також пані Філевська позитивно відгукується про індустрію краси в Україні (масаж, перукарні, манікюр), яка є якіснішою за більш доступними цінами. Також вона відзначає сферу банківських послуг, яка в Україні відрізняється більшою оперативністю, дозволяє відкрити рахунок у кілька кліків на смартфоні. Навіть якщо й потрібно прийти до банківського відділення в Україні, усе займає значно менше часу. У Британії тільки відкриття рахунку у Тетяни зайняло 10 днів.
Особливо неповороткою у Британії, на думку пані Філевської, є система взаємодії з державними службами. «Для вирішення будь-яких питань ти маєш телефонувати, і кожен такий дзвінок може тривати годинами. Ти змушена слухати нескінченні автовідповідачі, після чого тебе перенаправлятимуть на операторів допоки потрібна людина врешті не оформить електронну заявку з твоєї справи. Результат отримаєш звичайним листом у конверті», – розповіла українка.
15-16 градусів тепла у британських будинках взимку – нормальне явище
Щодо оренди та комунальних послуг житла, то у столиці Британії ця тема, на думку Тетяни Філевської, є однією з найгостріших.
У Лондоні величезний дефіцит житла. Причому ринок сформований таким чином, що квартиру здадуть тому, хто запропонує найкращі умови. І питання не тільки у грошах. На якість пропозиції впливає склад вашої сім’ї, рівень достатку, надійність джерел доходу, та як давно ви працюєте в компанії і чи маєте додаткові джерела доходу. Плюс сама вартість оренди є дуже високою, – зазначила жінка
Щодо оплати комунальних послуг, то тут йдеться про високі суми за невисоку якість. Тетяна каже, що 15-16 градусів тепла у британських будинках взимку вважається цілком нормальним явищем. Також типовими для британських будинків є протяги.
Британці мають багато старовинних будинків, які необхідно реставрувати за певними нормами. Тому заміну вікон люди іноді змушені чекати роками і платити за це божевільні гроші. У результаті віконна рама може бути з гнилого дерева і пропускати холод, але її не можуть заміняти. Тому найкращий порятунок від холоду – це тепліше одягатись, – розповіла вона
Тетяна Філевська, як і попередня співрозмовниця, поскаржилася на медицину за кордоном.
Жінці необхідно було провести медичне обстеження доньки, і цей процес розтягнувся майже на рік. Українка готова була заплатити, аби прискорити процес, проте це було неможливо, бо профільний лікар мав завантаження на кілька місяців уперед.
Спочатку нам зробили неправильні аналізи, і ми чекали ще три місяці, щоби їх переробили. Потім з’ясувалося, що результати аналізів у лікарні загубили і ми чекали ще два місяці, – бідкається вона
Нікіта Сема: “Українська бюрократія – це вам не німецька”
Своє майбутнє пов’язує лише з Україною і 17-річний Нікіта Сема із Сум. У 15-ть юнак разом із мамою та молодшим братом у березні 2022 року виїхали до Німеччини, до міста Гамбург. Родина брала активну участь у проукраїнських мітингах, хлопець навіть був одним зі співорганізаторів таких акцій. На зібрані гроші українці купували дрони для ЗСУ.
Варто зазначити, що Німеччина прийняла найбільшу кількість українських біженців – 30% від загального числа. Також ця країна надає українцям хорошу соціальну підтримку та кошти, яких вистачає, аби оплачувати оренду житла та покривати потреби в їжі, одязі, витратах на транспорт.
Та попри все це Нікіта вважає, що багатьом українцям життя в Німеччині не підходить через труднощі з адаптацією. Хлопець визначився: хоче жити в Україні, бо рідна культура та життя серед співвітчизників йому ближчі.
Одним із факторів, які ускладнюють життя у Німеччині, хлопець вважає тамтешню бюрократію. З усіх питань, каже він, держслужби мають листуватися з громадянами звичайною поштою, що сильно сповільнює реакцію та збільшує час вирішення проблем. Різні чат-боти, за словами Нікіти, у Німеччині мало поширені, і у кращому випадку листування ведеться електронною поштою. Але особливо багато нарікань в українців, каже він, викликає європейська медицина.
Перш ніж прийти з різким зубним болем до стоматолога, ти маєш зателефонувати та записатися на прийом, який призначають через тиждень-два, частіше за місяць. На прийомі тобі скажуть пити ібупрофен і запишуть на остаточний час лікування, який відбудеться за два тижні або й через один-два місяці, – скаржиться хлопець
Вікторія Дворецька: “Зі струсом мозку та розсіченням голови просиділи в чергах день, але… допомоги не отримали”
Багатодітна одинока мати з Миколаєва Вікторія Дворецька, яка виховує сімох дітей (усі рідні), розповіла й свою історію про те, з якими труднощами медицини їм довелося зіткнутися у Польщі у місті Зелена-Гура. Цей негативний досвід став останнім дзвіночком, який спонукав сім’ю повернутися додому.
11-річна донька Вікторії Маргарита отримала струс голови з розсіченням. Вікторія повезла дитину до приймального відділення лікарні швидкої допомоги. Медсестра, яка вийшла до неї, сказала, що дитячого лікаря немає, і треба приїхати ввечері. Мати з дитиною приїхали ввечері, при цьому їм довелося чекати на свою чергу протягом п’яти годин.
Коли ми зайшли до кабінету, лікар сказав, що нас не можуть прийняти, і треба їхати до шпиталю. Надворі вже була ніч. Ми їдемо до шпиталю, відстоюємо чергу, після чого нам і там відповіли відмовою, хоча всі необхідні документи на отримання допомоги ми мали. Врешті я відвезла доньку додому, де я сама її лікувала, бо маю досвід, – розповіла Вікторія
Та заради об’єктивності потрібно також визнати, що значно кращі відгуки можна отримати від українців, які отримували медичне обслуговування неекстрених випадків. Біженці з України у Західній Європі лікують рак, протезують зуби, хірургічно прибирають варикоз чи геморой. Усі витрати при цьому покривають уряди країн, які прийняли українців. Пацієнти задоволені рівнем обслуговування та сервісом. Єдиний недолік – черга. Аби дочекатися дати операції чи прийому потрібно пів року, часом рік, – додає автор матеріалу
Читач «Главкома» Михайло С. надіслав фото з муніципальної клініки у Брюсселі, де він проходив оперативне лікування.
Чоловік провів у медичному закладі лише один день. Проте він задоволений обслуговуванням. Переконаний, що такий сервіс в Україні доступний лише у комерційних медичних закладах, а вартість операції, яку йому зробили безкоштовно, за його даними, в Україні складала б для нього понад 25 тис. грн.
Ще новини України і світу: Українцям у Чехії запропонують інший тип проживання – які умови
