Від Каховського водосховища майже нічого не лишилось після того, як російські окупанти підірвали греблю ГЕС.
Підрив Каховської ГЕС спричинив одночасно щонайменше дві проблеми: території нижче дамби затопило, натомість на півночі від ГЕС рівень води значно знизився. Велике водосховище, яке стримувала гребля, перетворилось на низку озерець, що висихають під сонцем.
У жителів прибережних населених пунктів зникла вода для зрошування, а береги Дніпра і водосховища вкриті засохлими молюсками, водоростями й де-не-де мертвою рибою.
Видання «Свідомі» у своєму репортажі показує, як виглядає Каховське водосховище та пляжі Запоріжжя, і як російський теракт вплинув на природу та місцевих.
Далі НСН публікує матеріал Андріани Веляник.
Каховське водосховище, Малокатеринівка
З крайньої вулиці селища відкривається моторошний вигляд на те, що лишилось від Каховського водосховища. Замість суцільного плеса — суха рівнина із залишками води у западинах. Неозброєним оком видно, як мілкі озерця випаровуються під палючим сонцем.
Чутно віддалений вибух. За кілька хвилин в боці тимчасово окупованих територій підіймається стовп диму. По прямій через водосховище до лінії розмежування в Камʼянському близько 15 кілометрів. Останні тижні на Запорізькому напрямку тривають активні бої, звуки від яких періодично доносяться до Малокатеринівки — селища, яке з одного боку омиває ліва притока Дніпра, річка Конка, а з іншого — Каховське водосховище. Щоб потрапити до водойми, треба пролізти через кущі до залізничних колій, що тягнуться берегом водосховища від Запоріжжя до Василівки, а тоді через Мелітополь до Криму. Після колій — зарослі та насип великого каміння. До підриву Каховської ГЕС, рівень води ледь не сягав залізної дороги.
Щойно виходжу до берега, бачу батька із сином та донькою на велосипедах. Хлопчик гукає мене подивитись на їхню знахідку і захоплено переповідає слова тата про снаряд часів Другої світової війни, хоча не розуміє, коли вона була, і чим відрізняється від того, що відбувається за 20 кілометрів від нього.
Сімʼя живе в Малокатеринівці. До водосховища приходять подивитись, як знизився рівень води і що цікавого залишилось на суші. Батько розповідає, що знайшли вже до десяти уламків різних боєприпасів. Воду для пиття замовляють, а для зрошування її не вистачає — надходила з водосховища.
Ближче до води ґрунти болотисті, вони цвітуть і мають різкий сморід. Щойно підходжу ближче, ноги грузнуть в намулі, їх миттєво обсідають десятки комах. На кущах та між каміннями залишилось сміття, яке раніше плавало у воді. Більша частина берега вкрита маленьким сірим камінням. Ближче — і помічаю, що це ракушки і молюски, які опинились на суші та загинули. Зараз їхні панцирі тріскаються під ногами.
Жданівський пляж, Запоріжжя
Пʼятниця, десята ранку. На пляжі засмагають кілька людей, хтось купається. Біля річки свіжа волога земля — рівень води досі поступово зменшується. У намулі лежать водні рослини, які через кілька днів засохнуть на суші.
Біля води ходить чоловік з металошукачем і лопаткою. Його звати Арсен. Оголений торс вкритий тату, ноги босі, а штани підкочені, щоб заходити на мілині у воду. Каже, все, що могло бути цінним в річці, знайшли ще в перші дні.
Містяни розповідають, що після підриву Каховської ГЕС, обміління Дніпра було видно того ж дня, і щодоби вода відходила на два-три метри.
«Ось дивіться, є жовта будка рятівників. До того, як дамбу бахнули, від будки ще три метри води було. Вона стояла у воді, рятувальники прив’язували човен до опор. А зараз бачите що: на Хортицю можна пішки пройтись», каже Арсен.
Національний заповідник «Хортиця»
Хортиця — найбільший острів на Дніпрі, який є одним із Семи чудес України. Найбільш відомий острів через те, що з 15 століття і до ліквідації січей у 1775 році тут жили козаки. На півночі від острова розташовувались пороги, на честь яких названо Запоріжжя.
Після підриву ГЕС, рівень води біля острова знизився, проступили острівці, каміння, і можна частково побачити, якими пороги були раніше. Основна їх частина розташована північніше Дніпровської ГЕС і досі залишається під водою.
Коли наповнили Каховське водосховище, на Хортиці сформувався комплекс постійних озер. В. о. завідувача сектора охорони природи Національного заповідника «Хортиця» Михайло Муленко розповідає, що після підриву ГЕС через пологе дно водойм вода з них вийшла. Озер на Хортиці майже не залишилось. Уся водна рослинність загинула, бо опинилася на суходолі. Риба встигла виплисти, а інші водні мешканці — ті ж молюски — залишились на дні та загинули.
У Запоріжжі проблем із водопостачанням немає, місто живиться водою вище Дніпровської ГЕС, але міська влада каже про посилену увагу до можливого мору риби. Представники райадміністрацій, комунальних служб та заповідника «Хортиця» розробили алгоритм дії. Михайло Муленко каже, що розглядають варіант меліоративного вилову — вилучення окремих видів водних мешканців для покращення стану екосистеми.
«Способи вилову залежать від ситуацій: десь на дні корчини можна закинути сітки. Де дно рівне, можна використовувати сітки або закидні неводи. Цю рибу будуть виловлювати, поки вона жива і не має слідів отруєння. А далі вже колегіально вирішуватимуть, що з нею робити. Можливо, відправлять на перероблення і консерви», каже науковець.
Острів розташований на транснаціональному коридорі міграції птахів. З Хортиці видно, як птахи обсіли острівець, який раніше виступав з води тільки верхівкою. На скелі прилітають зимувати рідкісні види: казарка канадська чи гуси, що летять з Фінляндії. Тут не замерзає вода, працює ГЕС, завжди є риба і птахам є що їсти.
Муленко каже, що зараз ця територія повністю втрачена для птахів, бо немає води. Птахи можуть відлетіти, але у гніздах були пташенята і яйця, які загинуть. Надалі територія буде непривабливою для перелітних птахів. Вище за Дніпровську ГЕС є острів Сагайдачного, де умови будуть не гірші, бо там рівень води не знизився.
Правий берег Дніпра, Розумівка
«Сьогодні бачила два літака? Ми якраз сиділи над водою, і як над нами пролетіли, довелось вуха закривати. Я кажу, Господи, хлопці мої, тільки ж назад повертайтесь. Але пролетіли, десь скинули, що їм треба, і повернулися. Одразу дим у тому боці [на тимчасово окупованій території] піднявся», розповідає місцева жителька.
Вона представляється Валентиною Павлівною і саме йде додому з риболовлі.
Жінці на вигляд близько 50. Вона одягнена у сорочку в клітинку і хустку з квітами. На плечі несе сумку з рибою і бідкається, що у Дніпрі її стало значно менше, а у заплавах, де риба не відійшла разом із річкою, буде гинути. У селі Лисогірка, що нижче за течією Дніпра, вже зафіксували загибель майже 2300 кг водних мешканців.
Село Розумівка розташоване за 30 хвилин їзди від Запоріжжя на правому березі Дніпра. Крайня вулиця закінчується заплавою, яка вже значно обміліла, місцями майже повністю висохла. На берегах утворилось вʼязке болото, а вода почала «цвісти».
Палюче червневе сонце ще більше висушує водойми і городи місцевих. Аби урожай не пропав, його постійно поливають з централізованої системи водопостачання. У колодязях і скважинах води не залишилось або вона сильно обміліла.
«Скільки всього пропало. Капусту вчора вирубала, бо поливати нічим. Капуста любить воду. Пів двора пустого, бо просто не вистачить води для поливки. Тільки якщо дощі підуть, нас врятує», розповідає Валентина Павлівна.
За заплавою тягнеться ліс, а за ним вихід до Дніпра. Тут, біля Розумівки, у грудні 2020 року сіла на мілину і затонула баржа зі щебенем. Після обміління річки, значна частина судна опинилась над водою. Люди із Запоріжжя приїжджають фотографуватись, але баржу вже розпилюють представники її власника.
Берег Дніпра вкритий мʼяким і теплим піском. Про те, що раніше рівень води був вищим, свідчать лише напівзасохлі водорості, шаруваті розрізи пляжів та загиблі риби і молюски.
Оскільки площа берега значно збільшилась, місцеві приходять відпочити — засмагають, влаштовують пікніки, гуляють, дивляться як обмілів Дніпро, і що ще він лишив їм на березі.
Що далі?
«Вода відступила від берегів на 1300-1600 метрів. Дніпро практично повертається у своє русло, в якому воно було 70 років тому», написав Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко.
70 років тому ще не побудували Каховську ГЕС і не утворили водосховище. На його місці був Великий Луг — територія з річковими плавнями на лівому березі Дніпра, яка належала Запорізькій Січі. Тут козаки висаджували штучні ліси і оборонялись від кочовиків-татар, які не звикли до вологих болотистих територій.
Під час будівництва ГЕС, у 1955-1957 роках, Луг затопили. Флора і фауна Великого Лугу, а також історичні артефакти козацької доби опинились на дні Каховського водосховища.
«Весь Дніпровський низ, від Запоріжжя до Каховки, зразу став невпізнанним. Пішов під дніпровську воду великий Запорозький Луг, потонули навіки старі хрести на дідівських кладовищах. Усе, що батькам і дідам віками здавалося красивим від перших дитячих років, — все щезло», писав про створення водосховища Олександр Довженко у «Поемі про море».
У селі Покровське, біля Нікополя, після обміління водосховища знайшли рештки козацької Січової церкви Покрови Божої Матері. Директорка місцевого музею Лариса Садовська розповіла виданню Nikopolnews, що у 1734-1775 роках на місці села була Нова Січ. Січ зруйнували за наказом Єкатєріни II, а церкву пошкодили і розграбували офіцери-дворяни, солдати і донські козаки. У 1798 на її місці збудували нову камʼяну церкву, яка проіснувала до затоплення Луга.
На висушеному березі водосховища бачу чоловіка із металошукачем. Не встигаю підійти, як він із мішком ховається за кущами. На землі свіжі сліди від розкопок. За хвилин 10 дядько знову виходить — вже без інструментів. Каже, трапляються тільки бляшанки, старий посуд або інший непотріб. Фотографувати себе не дозволяє, бо «працює на підприємстві критичної інфраструктури».
Спілка археологів України прогнозує, що невдовзі на аукціонах буде сплеск торгів знахідками з територій Великого Лугу. У Національному заповіднику «Хортиця» теж повідомляють про «справжній бум “чорної археології”».
«Справа не стільки в тому, що можуть знайти щось старовинне і забрати собі, а в тому, що можуть пошкодити саму пам’ятку. Вона стає нерепрезентативною для науки. Буде неможливо періодизувати, визначити, яка це культура, і що це за пам’ятка», розповідає представник заповідника Михайло Муленко.
Затопивши Луг, радянська влада здійснила першу катастрофу — підірвавши ГЕС, росіяни вчинили другу. Якщо в історичних колах обговорюють артефакти і збереження спадщини, то природознавці та екологи дискутують на тему відновлення водосховища чи лугу.
Доктор біологічних наук і член правління Української природоохоронної групи Іван Мойсієнко виступає за те, щоб не відновлювати ГЕС. Він розповів ВВС, що у Європі поширена практика руйнування дамб і відновлення природності течії річок. На його думку, таким шляхом має піти і Україна, щоб відновити Великий Луг.
«Шанс відновити унікальний Великий Луг не можна втрачати. Тут відкриються території площею майже 200 тисяч гектарів, де були екосистеми українського степу, луків і заплавних лісів», сказав Мойсієнко.
Михайло Муленко вважає, що не варто плекати надії на відродження Лугу в тому вигляді, яким він був до побудови ГЕС. Науковець пояснює, що гідрологічні об’єкти, які були у Великому Лузі — мережа малих річок, проток, озер, — усі зараз під товщею мулу. Навіть якщо все почистити, гідрологічний режим навряд зможе відновитися. Раніше Дніпро був незарегульований, а з весняним паводком вода безперестану текла з півночі на південь. Цим сформувалася водно-болотна рослинність Лугу та формувались луки.
Зараз над Каховським водосховищем є каскад інших гідроелектростанцій. Дніпровська ГЕС на максимальних потужностях може видавати певну кількість води — цей обсяг, каже Муленко, навіть не можна порівняти з тим, який був у незарегульованого Дніпра.
«Навіть якщо там сконструювати мережу гідроакумулюючих резервуарів, все одно буде дефіцит води. Можна зробити якусь рекреаційну територію, або навіть сільськогосподарські площі, але це вже не буде Великий Луг», каже науковець.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров розповів виданню “Свідомі”, що у тимчасово окупованому Криму на цей рік достатньо води у водосховищах, бо весною були часті дощі. Зʼявилась проблема із аграрним сектором — росіяни висадили багато рису, який вже не дозріє, адже вимагає великої кількості води.
Північно-Кримський канал починається з Каховського водосховища. До окупації канал забезпечував 85% потреб у прісній воді. У квітні 2014 року Україна припинила постачати до Криму воду по каналу. 24 лютого 2022 року росіяни захопили головну будівлю каналу у Таврійську на Херсонщині та Каховську ГЕС, після чого відновили подачу води. Після підриву Каховської ГЕС та обміління Каховського водосховища подача води до Криму припинилася. Щоб вода знову почала поступати, треба відновити дамбу. Чубаров стверджує, що Крим не може жити без дніпровської води.
Держава одразу повідомила про те, що доведеться будувати нову ГЕС, а на верхніх водосховищах акумулюватимуть воду, аби після деокупації якнайшвидше наповнити Каховське водосховище. Каховська ГЕС регулює стік Дніпра для живлення електроенергією, зрошення та забезпечення водою засушливих районів півдня України.
«Щоб побудувати нову станцію потрібно мінімум 5 років — у режимі 24/7. На це необхідно мінімум 1 млрд. Адже, ми ще не знаємо повних масштабів руйнувань: пошкоджено не тільки станцію, але і переїзди, водопостачання, газопостачання. Це складний гідровузол, на розбудову якого необхідний час. Зараз розробляємо проєкт розміщення станції», заявив Генеральний директор «Укргідроенерго» Ігор Сирота.
Проєкт розробляють з урахуванням можливих військових загроз: якісь розташують під землею, інші — будуватимуть настільки масивними, щоб вони витримали потужні удари.
Ще новини України: На обмілілих берегах Дніпра знайшли човен, якому може бути 500 років (фото, відео)
