за допомогою топографічних карт 40-х років XX століття та сучасних супутникових знімків дослідили, якою була територія Великого Лугу до того, як її затопили водами “Каховського моря”.
У 1950-х роках, коли будувалася Каховська ГЕС, радянська влада поховала під водою понад 250 тис. га українських земель. На частині з них знаходилися залишки шести Запорізьких Січей та старовинні городища. Саме ці території називали Великим Лугом.
«Великий Луг — переплетення річок та їх численних приток, порослих очеретами озер і боліт, луків, заплавних лісів і чагарників, подекуди високі піщані кучугури. Він тягнувся на понад 100 км зі сходу на захід, на 20–25 км із півночі на південь», пишуть журналісти.
На землях Великого Лугу у XVI–XVIII століттях знаходилися шість із восьми Запорозьких Січей: Кам’янська, Нова (Підпільненська), Чортомлицька, Базавлуцька, Микитинська й Томаківська.
Яким був Великий Луг до затоплення Каховського водосховища
Відомо, що під час будівництва Каховського водосховища було затоплено декілька стародавніх поселень. Серед них – Кучугурське та Кам’янське.
Кучугурське городище – це найбільше татарське поселення в низинних плавнях Дніпра. У XIV столітті саме через це місце пролягав транзитний маршрут Шовкового шляху.
Натомість за описами Геродота, протягом VІ–ІV століть до н. е. Кам’янське городище було центром Великої Скіфії. Його столиця мала площу у 12 км кв. і мала назву Метрополь. Але на жаль, більшу частину руїн скіфської столиці змило водами «Каховського моря».
