Україна відзначає День визволення від фашистських загарбників
Німецько-радянська війна розпочалася 22 червня 1941 року.
Того ж дня нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов у повідомленні на радянському радіо вперше заявив, що Третій Рейх (Німеччина за часів Адольфа Гітлера) – це фашистська держава.
“Фашистська Німеччина здійснила розбійницький напад на Радянський Союз. Наші доблесні армія та флот і сміливі соколи радянської авіації завдадуть нищівного удару агресору. Уряд закликає громадян Радянського Союзу ще тісніше згуртувати свої лави довкола нашої славної більшовицької партії, радянського уряду та нашого великого вождя — товариша Сталіна. Наше діло праве. Ворога буде розбито. Перемога буде за нами” , – заявив нарком закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов у повідомленні на радянському радіо.
Насправді ж тогочасна Німеччина мала більше спільного з Радянським Союзом, аніж з фашистською ідеологією.
Попри чудові міжнародні відносини між Рейхом та СРСР у 1930-х роках, вже на початку розгортання Другої світової війни стало зрозуміло, що конфлікт між двома тоталітарними державами неминучий.
Оскільки з ворогом не хотілося мати нічого спільного, в радянській пресі починає з’являтися термін “фашистська Німеччина”.
На думку дослідників, це легко пояснити. Радянська ідеологія передбачала побудову соціалізму, а німецька провладна партія Адольфа Гітлера була націонал-соціалістичною.
Вождь Сталін хотів уникнути будь-яких асоціацій з фюрером Гітлером, цим самим одноосібно звинувативши Німеччину у розгортанні війни в Європі.
Єдиною у світі державою з фашистським устроєм залишалася Італія: випадки участі у війні на території України італійських військ одиничні.
Таким чином, попри радянську пропаганду, війська Німеччини варто називати нацистськими.
Остаточне звільнення України
Протягом перших чотирьох місяців німецько-радянської війни було окуповано всю материкову частину України. Радянські війська до останнього боронили Севастополь, однак вимушено звільнили місто у липні 1942 року.
Більшість областей сучасної України перебували під німецькою окупацією від двох до трьох років.
Ключовими у поразці Рейху стали Сталінградська битва у лютому 1943 року та події на Курській дузі у липні 1943 року, яка увійшла в історію як наймасштабніша танкова битва Другої світової війни.
Саме після успішної контратаки розпочалися перші спроби радянських військ звільнити українські землі.
Хронологія визволення:
- Харків – 23 серпня 1943 року;
- Київ – 6 листопада 1943 року;
- Дніпро – 23 грудня 1943 року;
- Одеса – 14 квітня 1944 року;
- Львів – 27 липня 1944 року.
Паралельно здійснювалися Житомирсько-Бердичівська, Корсунь-Шевченківська, Рівненсько-Луцька, Криворізька, Львівсько-Сандомирська та Східно-Карпатська військові операції.
Станом на 28 жовтня 1944 року радянські війська остаточно відтиснули німців до кордону. Однак залишалося ще одне місто – Чоп.
Вже наступного дня нацистська армія залишила місто, однак незабаром розпочала контрнаступ.
Протягом тижнів окремі райони Чопу – важливого залізничного вузла на кордоні Словаччини та Угорщини, Словаччини та Закарпатської України – переходили з рук у руки.
Остаточна дата звільнення Чопу – 23 листопада 1944 року. Наразі це найзахідніший населений пункт України.
Війна в цифрах
Вважається, що втрати України в роки нацистської окупації становлять 5,2 млн осіб.
З них 3 млн – мирне населення, з яких 1 млн – особи єврейської національності. Решту втрат – 2,2 млн – пов’язують з катастрофічним зростанням рівня смертності.
За даними демографів, довоєнна чисельність населення в Україні відновилася лише через 13 років, у 1959 році.
Для підбиття висновків щодо втрат України у Другій світовій війні необхідно врахувати низку факторів.
Згідно з традицією, цивільні та військові втрати завжди підраховувалися окремо, але тут і починаються труднощі.
По-перше, українці брали участь не лише у радянських битвах. Відомо про десятки тисяч українців у лавах військ США, Великої Британії, Польщі та Фінляндії, однак ведення статистики втрат у кожній країні відрізнялося.
По-друге, в СРСР не стежили за цивільними втратами під час війни, а після завершення бойових дій приблизні статистичні дані не до кінця відображали реальну картину. До війни чимало областей сучасної України пережили Голодомор та репресії 1937 року, і дані про мільйони загиблих приховувалися.
Пам’ятаємо
Щороку 28 жовтня в українських містах проходять масові заходи з вшанування усіх тих, хто визволяв Україну від німецьких окупантів.
Сотні громадян приходять із квітами до могил Невідомого солдата та до інших меморіалів, щоби згадати та ще раз усвідомити їхню роль в українській історії.
На момент початку Другої світової українські землі входили до складу одразу чотирьох держав, і саме це стало головною причиною того, що зараз українці можуть вшановувати різних героїв війни.
Важливо усвідомлювати, що вигнання нацистів з України – це спільна перемога українців і з лав Червоної армії, і з лав визвольного руху, навіть попри їхню боротьбу між собою.
Безсумнівними героями є ті, хто до останнього боронив рідні землі та не боявся дати відсіч ворогу. Ми маємо пам’ятати усіх.
Раніше ми писали: Нічна ракетна атака 28 жовтня: цього разу мішенню була Дніпропетровщина
