Історія Лізи з Маріуполя, яку вбила рф, – за межами усвідомлення. Мозок відмовляється сприймати весь жах того, що сталося. Якби ця історія не була реальністю, як і історія самого Маріуполя, важко було б уявити, що таке може відбуватися у 21 столітті. Але там, де росія – там, смерть, горе, сльози, кров…
Історія Лізи записана зі слів мами дитини, а також мешканки Маріуполя яка протягом десяти днів поспіль підходила до трупу дівчинки, але так і не змогла доторкнутися до тіла, не говорячи про те, щоб поховати…
Історія Лізи з Маріуполя від мами
Молода жінка на ім’я Христина написала журналістці Наталі Дєдовій, якій разом з сином вдалося вирватися з Маріуполя, де загинув її чоловік – теж журналіст. Тепер, знаходячись у Києві, Наталя збирає свідчення тих, хто врятувався (з Маріуполя і не тільки) в рамках проекту Голоси Мирних. Серед них і свідчення Христини.
Лист мами Лізи
«Вітаю. Мене звуть Христина, я з Маріуполя. Дуже довго наважувалася вам написати, боляче згадувати все, що сталося.
16 березня (2022 року) ми з 6-річною донькою Лізою та цивільним чоловіком намагалися виїхати з міста і на перетині вулиць Митрополитської та Купріна у нашу машину на ходу прилетіла міна.
Донька загинула на місці, мені відірвало обидві ноги, а чоловікові руку. Перехожі віднесли чоловіка і мене до обласної лікарні, а донька так і залишилася лежати в машині, поки через 10 днів нас не знайшли в лікарні родичі колишнього чоловіка, вони й поховали доньку.
У лікарні ми пролежали два тижні, без ліків, без їжі та води, перев’язки практично не робили, у мене почалося зараження, знеболювальних теж не було.
Тоді нас запропонували вивезти до Макіївки до лікарні. Ми погодились.
Нині ми живемо у Латвії. І я щодня мрію, що повернуся додому, до нашого Маріуполя, нашого українського Маріуполя. І тоді я зможу потрапити на могилу своєї донечки.
Нас їхало 7 людей у машині, нас троє та сусіди: чоловік, дружина та їх двоє дітей. Багажник заклинило в машині від прильотів у дворі.
Ми збиралися похапцем під обстрілами, сумки поклали на задні сидіння, сусід і двоє дітей сіли на сумки ззаду, мій чоловік за кермо, дружина сусіда, і Ліза, і я сіли спереду. Вона була прикрита нами з двох боків. Прилетіло в капот автомобіля. Жінка-сусідка теж загинула.
…ми проїхали спочатку в один бік, але виявилося, що там глухий кут, розвернулися виїжджати назад, і в машину прилетів снаряд. Чоловік випав з машини, а я застрягла, моя рука якось зачепилася за заднє сидіння, і я кричала, просила допомогти, і пам’ятаю, як бабуся якась допомогла мені витягнути руку і пішла. Потім хлопець на велосипеді під’їхав, дав мені води, дуже сильно хотілося пити, далі пам’ятаю як чоловік з іншого боку машини попрощався зі мною і знепритомнів, напевно, думав, що вже кінець нам, потім його віднесли перехожі до лікарні, я залишилася сама з донькою в машині, періодично втрачала свідомість, крові дуже багато втратила, потім мене привели до тями перехожі і віднесли на якихось піддонах до лікарні»
Історія Лізи з Маріуполя: свідчення мешканки міста, яка знайшла тіло
«Того дня ми з чоловіком пішли до річки, на Алясці, 23 мкр, принести людям похилого віку води… Тільки надвечір змогли повернутися. Перпендикулярно стояв будинок по вулиці Митрополитській, сусід будинку з магазином Жигулі. Біля останнього під’їзду стояло чорне Рено, на передньому пасажирському сидінні сидів труп дівчинки в джинсиках і чорній курточці, вітер гуляв у її кучерявому волосі, заплетеному у малинові резиночки, крізь промінь заходу сонця виблискували сережки-гвоздики в вушках. Моя мама прикрила тіло дівчинки курткою, хоча щодня вітер зривав її з малечі. Щодня я намагалася підійти ближче, щодня крок за кроком….. Але так торкнуться і не змогла. Не те щоб поховати….
Моя мама, вона в мене інвалід, пересувається повільно з паличкою, чує на одне вухо. Вона розповідала мені, що машина вже від’їхала, але потім повернулася, через кілька секунд підстрибнула, спереду випав чоловік з-за керма і пролунав крик жінки… Підбігли люди, витягли жінку, їй відірвало ноги, була метущня… Коли всі пішли – залишилася тільки вона, сиділа пристебнутою, ручка звисала…
Я йшла вже назавжди 23 березня, в підвалі залишалося шестеро. Я підійшла попрощатися, але застигла знову за крок від неї, личко почало чорніти, щічки, вушка… Я не знала як звуть її, але щоночі, протягом 2-х місяців я уві сні поверталася до тієї машини, до неї і діставала її, несла на руках. Я довго шукала і писала волонтерам, які вивозили, ховали і розшукували. Один з них Аскольд Квятковський та репортер Єва Миронова, потім мені надіслали її фото. Мені здавалося, вона старша ….
Я довго докоряла себе за страх доторкнутися до мертвої дитини, але психолог, пояснив, що це не страх, а материнський захисний інстинкт … Я мачуха, але я виховую дівчинку з 6 років, і у неї такого ж кольору волосся. Я свою Полінку берегла. Так, я їй не рідна, але вона моя дівчинка і називає мене мамою. Мені іноді снилося, що це моя Полінка сидить, і це вводило мене в шок, я прокидалася в сльозах. Але вона просиділа там 10 днів… Я щодня проходила повз неї… Ненавиджу себе за боягузтво, за страх дістати її і поховати на дитячому майданчику, поряд із сусідами нашого будинку…»
Історія Лізи з Маріуполя не залишила байдужою російську опозиційну журналістку Вікторію Івлєву. Хоч вона проти війни і виїхала з рф, але вважає себе причетною до страшних злочинів, які коїть її рідна країна. У тому числі і до вбивства Лізи.
«Я не маю права дихати і жити на цьому світі», – каже Вікторія
Втім, вона набралася сміливості і написала мамі Лізи, аби допомогти їй. Христина погодилася прийняти допомогу. Зараз журналістка збирає у мережі кошти на лікування жінки.
На жаль, левова частина росіян не тільки цілком спокійно живуть і дихають, але й підтримують війну. З їх згоди, під їх оплески в Україні знищують цілі міста. Кількість жертв у Маріуполі досі невідома. Може йтися про більше ніж сто тисяч людей. В Україні продовжують гинути маленькі дівчатка і хлопчики. Які ще рік тому безтурботно посміхалися у своєму щасливому дитинстві. Як Ліза. Вона і її мама – на фото нижче. Вічна пам’ять!
Хай настане заслужене покарання усім причетним!
Історія Лізи з Маріуполя, яку вбила рф
Вбиті діти Маріуполя. Серед них Ліза
Мама Лізи Христина зараз
Ще новини України:
