Легендарний український футболіст Владислав Ващук розповів, як пережив російську окупацію в Гостомелі у лютому-березні минулого року. Допис-спогад спортсмен оприлюднив на своїй сторінці у Фейсбуці, передає НСН.
Владислав Ващук розповів, що рік тому він був у Гостомелі, коли туди зайшли російські військові. Біля шостої ранку 24 лютого йому зателефонував друг і сказав, що у Борисполі вибухи, то ж треба терміново виїжджати.
Я підняв дітей, почали збиратися, та виїхати ми не встигли. Полетіли гелікоптери, – згадує Ващук
Він пише, що через дев’ять днів стояв біля дверей свого гаражу і відчував, як холодний піт стікає по спині. Набирав повідомлення синові «Не идите сюда! Тут русские.», не розуміючи тоді, що зв’язку немає і воно не дійде до адресата.
Діти у перерві між обстрілами побігли до мами, на сусідню вулицю Я виглядав їх біля хвіртки, періодично нервуючи чому так довго, – пише Владислав
Людей у військовій формі він побачив не одразу. Вони йшли у супроводі місцевого мешканця. Той показував на будинки, розповідав, хто там мешкає.
Он там пенсіонери, а там бізнесмен, а там – той…Бог його знає, чи робив він це добровільно чи примусово – автомати в руках у солдатів цілком могли бути аргументом. Я пам’ятаю, як тихенько зачинив хвіртку і забіг у гараж, розуміючи, що зачинити вхідні двері за собою вже не вийде. Став за воротами, заглушивши мотор автомобілю, бо до цього заряджав телефон, – згадує Ващук
Він почув: «…- А тут футболіст живе, грав у «Динамо»…»
Потім почув, як росіяни намагалися підчепити гаражні ворота зовні чимось залізним. Ворота не піддавалися.
Коли у нас на четвертий день пропало світло, то я поставив їх на металеві штирі, щоб потім була можливість відкрити механічним шляхом зсередини, – пояснює Ващук
Окупанти кректали, матюкалися – але ворота стояли на місці, не піднімалися.
Я стояв, не дихаючи, і думав тільки про одне – щоб діти зараз не прийшли. Розумів, що захищати мені їх нема чим. Почув, що лізуть через паркан. Вирішив, що все. Заплющив очі. Приготувався. Але вони полізли не до мене, до сусіда, – розповідає футболіст
За його словами, у сусіда у підвалі сиділо 18 людей. Це були люди, у яких розбомбило будинки. Вони йшли вулицею, стукали у всі двері, щоб пустили. І цей чоловік пускав.
Генератор на вулиці був лише в одному будинку – ми всі брали там воду, бігали під час перерв в обстрілах. Якимось чином до нас навіть доходили звістки з сусідніх вулиць. Ми знали, що 5 березня на сусідній вулиці народила жінка. Знали, що Прилипка, голову Гостомеля, вбили – труп приходив батюшка забирати, і російський солдат зупинив його, зняв розтяжки та сказав – забирайте, – згадує Ващук про окупацію в Гостомелі
Не пережив окупацію в Гостомелі… “Голова Гостомельської громади Юрій Ілліч Прилипко загинув, роздаючи хліб голодним і ліки хворим, втішаючи згорьованих і розраджуючи зневірених. За це його разом з побратимами Русланом Карпенком і Іваном Зорею застрелили окупанти” – повідомляла Гостомельська селищна рада 7 березня 2022 року
У той момент було неважливо, хто ти і що ти – ми всі були в рівних умовах. Без світла. Без газу. Без води. Без їжі. Без якогось розуміння коли все це скінчиться, – додає футболіст
Далі Ващук передає діалог окупантів з сусідом:
- «Доброго дня, а що ви тут робите?» – спитав сусід, який вийшов на вулицю
- «Мы пришли спросить – а как вам новая власть?»
- «А это причём??? Нормальная власть. А что вы хотите??? Чего вы здесь? »
- «Мы пришли вас освобождать!»
- «Де?? У мене вдома??? Ви до мене у двір залізли…»
- «Ну понятно… вы с семьей здесь живете?»
- «Так»
- «Ладно, харош… пошли, пошли…»
Було чути, як сусід закриває за ними хвіртку і вони йдуть далі. Я стояв і відчував, як мокра кофта прилипає до спини. Холоду я не відчував. Притулився до воріт гаража, розуміючи, що на цей раз пронесло… Діти прийшли за п’ятнадцять хвилин. Російських солдатів на вулиці вже не було, – розповідає Ващук
Він розповів, що його родині вдалося вийти з Гостомеля гуманітарним коридором 10 березня, а через два дні в його будинок таки заїхали два БТРи російської армії.
Пили з моїм портретом, перетворюючи водночас мій будинок на хлів. Футболкою збірної України витирали ноги – я знайшов її потім у підвалі, там пив, мабуть, другий склад. Усього описувати не буду – ні до чого, – каже футболіст про окупацію в Гостомелі
І таки так, вони відкрутили ту саму сакральну пральну машину в мене вдома. Не винесли – не встигли, мабуть. А може не помістилася до БТР, не знаю. Але потім сантехніки довго матюкалися, приробляючи її назад, бо різьблення «визволителі» таки зірвали, – додав він
Владислав Ващук розповів, як пережив окупацію в Гостомелі
На фото Владислав Ващук у Гостомелі 9 березня.
Інші новини України:
