Роман Шишаков, батько померлого у лікарні Дніпра після планової операції хлопчика розповів жахливі подробиці трагедії. Свою розповідь він оприлюднив на особистій сторінці у Фейсбуці, передає НСН.
Нагадаємо, у серпні цього року в одній із лікарень Дніпра провели оперативні втручання дорослим і дітям. У післяопераційний період у декількох пацієнтів погіршилось самопочуття та стан загрожував їх життю. Один із пацієнтів, 11-річний хлопчик, після проведення операції помер. Також післяопераційні ускладнення виникли ще у п’ятьох дітей та п’ятьох дорослих. Пізніше з’явилася інформація про смерть ще однієї людини.
У МОЗ уточнювали, що пацієнти отримали медпрепарат для внутрішньовенного наркозу під час хірургічних втручань. Після трагедії на партію підозрюваних у побічній дії препаратів було накладено карантин та вилучено з обігу в медзакладі.
У МОЗ стверджували, що медичні препарати лікарня закуповувала самостійно, а не отримувала через централізовані закупівлі.
За даним фактом правоохоронці відкрили кримінальне провадження за частиною 2 статті 140 Кримінального кодексу України.
Батько померлого у лікарні Дніпра хлопчика розповів жахливі подробиці трагедії
Ось що пише Роман Шишаков:
«На фото мій син – Шишаков Ілля, ми називаємо його Люлік, вірніше називали… 10 серпня ми довірили свою дитину лікарям лікарні Руднєва для планової операції, після проведення якої вже через декілька годин почалась його боротьба за життя. Боротьба його та ще 10 пацієнтів.
12 серпня 2023 року о 2:20 після більш ніж доби пекельної боротьби за життя, в реанімації обласної дитячої лікарні Дніпра на Космічній, його серце зупинилося назавжди…
Мій Син … Як же він хапався за життя, стискаючи лікарняне простирадло в кулачки від болю! Як він хотів повернутися додому і просив припинити все, що відбувається! «Тату, я не хочу більше тут бути! Я більше не можу! Я хочу «вийти із цієї гри»!» А я дивився на це пекло і повторював, що ще трохи, ще треба потерпіти. Він стискав зуби та кулачки і продовжував боротися. Весь у поту від температури більше 38, з цифрами на моніторі, що доходили до 190, жовтий, з темними губами, мармуровими плямами та дрібними точками кровотік по тілу – від відмови нирок, печінки та інших органів… Але він продовжував боротися! Продовжував до 2:00 12 серпня.
20 хвилин понад п’ять лікарів намагалися реанімувати його та «змусити» продовжувати боротьбу. У цей момент моя дружина, в повній безвиході, металася коридором і кликала сина, просила, благала не залишати її, просила зібрати всі сили і продовжити боротися… Я зрозумів, що означає «завмирає серце», коли ти через усі відчинені двері чуєш, як «качають» твою маленьку дитину і в секунди перерв дій лікарів монітор видає приречений рівний протяжний писк. І знову «качають»… Ти боїшся навіть дихати, щоб не завадити лікарям і йому… Але сили на боротьбу в нього вже не було…
Одинадцятирічний Люлік втрачав так потрібні йому для боротьби сили, поки персонал лікарні Руднєва пів доби гаяв час, повністю усвідомлювавши, що немає ресурсів для його порятунку, та вирішував як прикрити свій зад, коли після переведення тяжких пацієнтів в інші лікарні ситуація вийде на зовні. Вони принесли життя Люліка та подальше життя всіх близьких в жертву заради прикриття себе.
Одинадцятирічний Люлік своєю боротьбою був змушений намагатися виправити помилки/дії/бездіяльності чи навмисні дії всіх тих, хто своїми професійними та службовими обов’язками повинен усіляко перешкоджати виникненню навіть натяку на таку боротьбу за життя. Усіх тих, хто має контролювати оборот та якість медичних препаратів, тих хто на всіх рівнях, повторююсь НА ВСІХ, має контролювати дії медпрацівників.
Пройшов місяць. НІЧОГО… ТИША… ДЗВІНКА ТИША… МЕРТВЕЦЬКА ТИША…
Ви щось чули про ці події та пов’язані з ними розслідування чи будь-які інші дії, спрямовані на встановлення причин, визначення кола підозрюваних, а найголовніше – запобігання повторенню подій у будь-якій іншій клініці України? НІЧОГО… ТИША… ДЗВІНКА ТИША… МЕРТВЕЦЬКА ТИША…
Ви щось чули про якісь висновки якихось комісій? НІЧОГО… ТИША… ДЗВІНКА ТИША… МЕРТВЕЦЬКА ТИША…
Вже зараз бачу ознаки свідомого чи несвідомого «зливу» розв’язання причин цієї трагедії. Лікарня працює та запрошує до себе. Причетні лікарі працюють та чекають нових “жертв”.
11 постраждалих!!!! 2 загиблих – одинадцятирічний Ілля та тридцятидворічний Руслан (військовий, штурмовик).
Ціна життя мого сина – боягузливе мовчання. Якщо зараз все залишити як є, то завтра це можуть бути інші пацієнти, інші діти. Бо те що відбувається зараз не схоже на пошук істини та зроблені висновки. Єдиний висновок який я бачу – ховати все поглибше та робити вигляд, що нічого не сталося.
Звертаюся до всіх причетних та небайдужих людей, медіа, юристів. Ваша участь, допомога, будь-яка інформація у цій справі не дасть змоги «зам’яти» ці події, тим самим дозволить отримати відповіді, зробити висновки та запобігатиме подальшим смертям, в тому числі смертям дітей.
PS: НІКОЛИ БІЛЬШЕ – це та фраза, яка переслідує мене постійно. Все, що є чи може бути, чи могло б бути в нашому житті – від обіймів та інших проявів любові, до будь-яких побутових радощів, НІКОЛИ БІЛЬШЕ не буде в нього і в нас щодо Люліка. З цим неможливо змиритися.
Але можливо спробувати, щоб фраза «НІКОЛИ БІЛЬШЕ» не ввійшла раптово і передчасно в чиєсь життя…»
Ще новини України: З’явилися фото родини, яку вбили окупанти на Херсонщині 13 серпня: подробиці трагедії
