Місто Новомосковськ на Дніпропетровщині готується до перейменування. Міський голова Сергій Рєзнік проводить опитування щодо нової назви міста на своїй сторінці в соцмережі.
У ньому – дев’ять варіантів, зокрема йдеться про повернення однієї з історичних назв – Самар, Самарчик або ж Новоселиця. Є також варіант Січеслав, який викликає наразі найбільше дискусій, про це пише НСН, з посиланням на Радіо Свобода.
Які назви обговорюють та як на них реагують місцеві жителі й історики
Нова Самар, Самарчик, Новоселиця, Самар, Соборне, Січеслав, Новосамарськ, Присамарськ і Святотроїцьк. Такі варіанти нової назви для Новомосковська пропонує місцева влада.
Ще торік міський голова Сергій Рєзнік говорив, що перейменування не на часі. Зараз же назви, пов’язаної з колоніальним минулим, треба позбутися, згідно з рішенням парламенту України.
Чому треба позбутися топоніму Новомосковськ
Директор Новомосковського історико-краєзнавчого музею імені Калнишевського Костянтин Мешко пояснює: «Новомосковськ» – це спадщина Російської імперії. Цю назву мало зовсім інше повітове місто, але коли воно занепало, російський царат вирішив нав’язати її більш давній місцевості.
«Новомосковськ» – це невдалий проєкт російського уряду з будівництва великого міста в гирлі річки Кільчені, який намагались впровадити після знищення Запорозької Січі. Проєкт був дійсно провальним. Через низку обставин Новомосковськ на Кільчені не зміг існувати і розвиватись і, врешті-решт, повністю знелюднів. І тільки щоб зберегти помпезну назву цього невдалого проєкту, російська імператриця Катерина ІІ у 1794 році своїм наказом перейменовує сусідню Новоселицю-Самарчик-Самар у Новомосковськ. Тобто назву Новомосковськ наше місто отримало у 1794 році, але саме місто існувало з кінця ХVII століття. Місцеве населення між собою називало своє місто «Самар». Отож назва Новомосковськ є наслідком колоніальної політики російської імперії, і ми маємо її позбутись», розказує історик.
Очолюваний ним музей, каже фахівець, пропонував розглянути як варіанти для перейменування лише історичні наймення. Їх кілька – Самарчик, Новоселиця, Паланка, Самар тощо. Саме вони зустрічаються як назви міста у документах ХVIII століття й у переважній більшості асоціюються з козацтвом.
«Самарчик – назва, яка походить від гідроніму: колись поряд з містом протікала притока Самари – Самарчик. Новоселиця – назва, яка фіксує заснування нового поселення. Паланка – бо саме у період Нової Січі наше місто було адміністративним центром Самарської паланки, великої території земель Вольностей запорозьких Лівобережжя Дніпра. Самар – назва вкорінилась саме через те, що наше місто заснували вихідці з найдавнішого козацького поселення Присамар’я, містечка Самар, яке існувало в гирлі річки Самари. Козаки вийшли звідти, бо у 1688 році російський уряд збудував там Богородицьку фортецю. Козаки просто не бажали жити поряд із російським гарнізоном», розповідає історик.
Запропонована історичним назва Нова Самар, каже він, теж зрозуміла – ця назва є своєрідним поєднанням сучасного і минулого. Такої назви не знайдемо в джерелах, але вона історично аргументована, і її використовували сучасні дослідники, які вивчали питання козацької колонізації Присамар’я.
Сам же історик найбільше схиляється до назви «Самар». Вона вживалась щодо міста від його заснування і аж до початку ХХ століття.
«Саме цю назву вперше намагались повернути Новомосковську місцеві діячі Української Народної Республіки у 1917 році. Цей важливий історичний факт ми маємо взяти до уваги», каже історик.
«Можна навіть Новоселиця…»
Дніпровський історик Валентин Старостін досліджував Новомосковськ періоду ХVІІІ–початку ХІХ століття. Говорить: у назви Новомосковськ, яка «примандрувала» в цю місцевість разом з повітовими установами, була своя «місія»: закріпити статус нових земель Російської імперії. Отож її треба якнайшвидше позбутися.
Прийнятною він вважає будь-яку з історичних назв.
«У назві «Новомосковськ» немає ніякого належного обґрунтування. Я думаю, що йдеться про те, щоб закріпити статус нових земель Російської імперії, це ознака колонізації території, маркери, які розставлялися. Повертатися ж треба до найбільш реальних назв – Самар, Самарчук, Самарчик. Можна навіть Новоселиця. Хоча говорять про асоціації з селом… Знаєте, жителі Дніпродзержинська повернулися до назви Кам’янське і не вважають, що вони живуть у селі – вони живуть у місті Кам’янське. Ще приклад: маленьке «сільце» Берлін дало назву величезному місту Берлін. Там, де є можливість повертати свою історію, її треба повертати. І місто Дніпро в цьому плані – не приклад», каже історик.
Новомосковськ – Січеслав: а як же тоді з назвою області?
В опитуванні, яке проводить міський голова Новомосковська, найбільше голосів – більш як чверть – наразі набирає назва «Січеслав». Вона і найбільш дискусійна. У соцмережах говорять про «топонімічне рейдерство», адже саме Січеславом свого часу пропонували назвати тоді Дніпропетровськ.
Депутат Дніпропетровської облради Андрій Денисенко вважає назву «Січеслав» для Новомосковська категорично неприйнятною. Свого часу він був ініціатором інформаційної кампанії «Січеславська – так!». Йшлося про перейменування Дніпропетровської області, яке, каже, так і «зависло» у кабінетах Верховної Ради.
Денисенко зазначає: якщо Новомосковськ отримає назву Січеслав, область буде складно перейменувати на Січеславську, адже регіон не може мати назву, похідну від райцентру.
«Місцева влада протягом року війни ігнорувала вимоги громадян про перейменування Новомосковська, заявляючи, що це «не на часі». Тепер же, після зобов’язуючого рішення Верховної Ради, вона хоче рейдернути назву Січеслав, яка завжди стосувалася обласного центру. Це буде відверта крадіжка з присмаком ідеологічної диверсії, бо унеможливить перейменування досі недекомунізованої Дніпропетровської області на Січеславську, чого добиваються вже багато років патріотичні сили. Адже області не називають іменами райцентрів. Новомосковську треба повернути одне з його історичних козацьких імен – Новоселиця чи Нова Самар», говорить він.
«Бадьорий Самарчик» і «скандальний Січеслав»
Директор громадського історико-етнографічного Музею Хреста Віктор Векленко каже: до назви «Січеслав» він ставиться з гумором.
«Нарешті місто отримало можливість отримати чи повернути своє ім’я. Тільки думати треба. Бо «вилізли» якісь Святотроїцьк, Соборне і навіть … Січеслав! Є історичні назви. Самарчик, Новоселиця, Самара, Нова Самара. Мені особисто подобається бадьорий Самарчик. Категорично не сприймаю різні Троїцькі і Соборні, тому що пов’язувати все місто до одного храму – це рівень села. Із гумором ставлюся до Січеслава, оскільки на території міста і в його околицях січей не було», говорить Віктор Векленко.
Проти Січеслава для Новомосковська виступають й історики.
«Назва Січеслав була запропонована Дмитром Яворницьким для Катеринослава (тепер – місто Дніпро) в період Української революції, навіть згадувалась у деяких документах та друкованих виданнях того часу. Так чи інакше, це не наша назва, навіщо нам запозичувати чужу історію, якщо маємо свою?»,каже історик Костянтин Мешко.
«Січеслав – це неофіційна назва Дніпра. Якщо ми говоримо про цю дивну пропозицію в Новомосковську, я розумію, чому так відбувається. Люди замість своєї справжньої історії хочуть слави або величі для свого міста, але виглядає це як комплекс меншовартості. Якщо ми починаємо ігнорувати свою історію, то ми починаємо боротися за «світле майбутнє», а це вже радянський підхід», додає його колега з Дніпра Валентин Старостін.
Разом з тим серед місцевих мешканців Новомосковська Січеслав має певну підтримку.
«Наше місто має прямий стосунок до Запорозької Січі, і от чому. Тут була найбільш заможна паланка Січі, і всі кошти Січі зберігалися у нашому Пустинно-Миколаївському монастирі. До того ж, збереглася пам’ятка козацької архітектури – Троїцький собор. Покажіть мені, де у Дніпрі є пам’ятка козацького зодчества? Де зберігалися кошти? І до того ж – у дніпрян був шанс на перейменування у Січеслав», говорить жителька Новомосковська Ольга.
Коли відбудеться перейменування
Міський голова Новомосковська Сергій Рєзнік зазначає, що голосування в соцмережах непоказове, це лише моніторинг громадської думки. Далі планують провести опитування містян з обов’язковою верифікацією, потім оберуть варіант, який узгодять у міськраді й подадуть на затвердження парламентом.
Рік тому, у квітні 2022-го, Рєзнік заявляв, що розпочинати громадське обговорення перейменування міста зарано, бо через війну з нього виїхала значна частина жителів. Однак потім з’явилася петиція про перейменування, вона набрала необхідну для розгляду місцевою владою кількість голосів.
Тепер же перейменувати місто – вимога закону про деколонізацію топонімів, який ухвалили 2023 року. Згідно з документом, місцеві владні органи мають шість місяців, щоб подати пропозиції до парламенту. При цьому проведення консультацій з громадськістю, як сказано в законі, не може тривати більш як 30 календарних днів.
Ще новини Дніпропетровщини: У Дніпрі мовний скандал в школі: маму і її дочку почали цькувати після зауваження вчительці – що відомо
