Стала відома доля жінки з всесвітньо відомої фотографії «Мадонна з київського метро». 25 лютого цю світлину зробив угорський фотограф, передає НСН.
Зроблений іноземцем знімок швидко розлетівся інтернет-спільнотою. Журналісти розшукали київську мадонну й дізналися, як вона живе сьогодні. Зараз киянка Тетяна Блізняк мешкає з донькою та чоловіком у бабусі на Львівщині.
«Ми покинули Київ, переїхали в більш безпечні регіони, для того, щоб уберегти нашу донечку. 25 лютого, в день коли зробили світлину, що облетіла світ, ми ночували у метро. І коли ми спустилися на станцію, донечка прокинулася, треба було її годувати. Постелила собі ковдру, присіла, годувала й от такий збіг обставин, що в цей момент зайшли журналісти, попросили зробити фото і ми не відмовили», пригадує молода матуся.
Потім цю світлину побачила художниця з Дніпра й перетворила її на ікону.
«Я уособила просто всіх жінок України, які в той час ховалися у метро. Десь там у підвалах дівчина сидить у худі, видно позаду ту рекламу, схема метро, і мені здається. це чудово поєдналося», розповіла Марина Соломенникова.
«Мадонна з київського метро»: зворушлива історія
Зроблений нею образ український священник розмістив в італійському храмі.
«Образ відсилає до тих страждань, які пережила Богородиця, котра мусила втікати від переслідування Ірода, вона була біженкою в Єгипті. Вона дуже близька зараз до наших реалій», говорить священник В’ячеслав Окунь.
Те, що стала символом матерів, які захищали дітей від російських куль та ракет, Тетяна Блізняк скромно називає випадковістю. Зараз вона проживає у бабусі разом з донькою, чоловіком та двома мопсами – Фібі та Бафі. Остання – теж втікачка від війни. Цю собаку покинули на Харківщині. Волонтери, які її знайшли, опублікували фото з проханням про притулок. Тетяна одразу зрозуміла – це їхня нова подруга.
«Будь-який звук – вона зразу підривалася, заводилася і гавкала, як сторожовий пес. Не спала. Точніше від знесилення вже засинала, але сидячи», розповіла жінка.
Донечці київської мадонни вже виповнився рік. Перший день народження дівчинки родина святкувала не вдома, а у бабусі. Оскільки війна кардинально змінила їх життя. Але повернутися до столиці Тетяна збирається, щойно ворога буде переможено, і сподівається, що це станеться навесні.
