У рідкісних випадках деякі діти народжуються з хвостами – безкістковими задніми придатками, що досягають 18 см у довжину, і це зовсім не так чарівно, як вважалося раніше.
Сьогодні науці відомо близько чотирьох десятків випадків, коли малюки народжувалися зі “справжніми хвостами”, які складаються з м’яких, безкісткових, пальцеподібних відростків, які загалом легко видаляються хірургічним шляхом, пише Science Alert, передає НСН з посиланням на Фокус.
Рідкісні тематичні дослідження, як правило, викликають у наукової спільноти “незвичайний інтерес і хвилювання”. У більшості випадків це відбувається через те, що “хвости” вважаються доброякісними еволюційними рештками давно загубленого предка. Однак тепер дослідники вважають, що “людські хвости” насправді зовсім не такі чарівні, як вважалося раніше.
Як виявилося, “хороша репутація” хвостів заснована на застарілій теорії, яка вже давно стала предметом суперечок серед дослідників. Сьогодні вчені вважають, що реальність для дітей із “хвостами” може бути набагато похмурішою — насправді такі малюки потребують медичної допомоги, а не “хворобливої чарівності суспільства”.
Ці придатки історично вважалися “справжніми” або “рудиментарними” хвостами. Однак дослідники вважають, що ця назва не зовсім правильна — насправді вони не схожі на жоден хвіст, відомий науці. Як правило, ці відростки не містять кісток, хрящів або спинного мозку та просто висять без певної функції. І все ж це зовсім не означає, що вони такі вже нешкідливі, як тривалий час вважали вчені.
Плутанина походження хвоста почалася понад століття тому із самого Чарльза Дарвіна. Тоді дослідник припустив, що людські рудиментарні хвости — еволюційна випадковість або рудиментарний “подарунок” від предка-примата, який сам колись мав хвіст. У 1980-х вчені взяли цю теорію та використали її. Тоді вони стверджували, що річ у генетичній мутації, яку створили люди, щоб позбутися хвоста, але часом вона може повернутися до початкового стану — тоді народжується дитина з рудиментарним придатком.
Процес редукції хвоста в ембріона людини
Фото: Journal of Anatomy
У статті 1985 року вчені визначили два різні типи хвостів, із якими можуть народжуватися діти: перший являє собою рудиментарний або справжній хвіст, другий вважався успадкованим від далеких предків. Пізніше з’явився й третій тип відростка, який часом включає кістку та відомий як “псевдохвіст”. Історично цей тип придатка був пов’язаний зі вродженим дефектом, а тому не вважається рудиментарним.
Нові дослідження свідчать про те, що обидва придатки, ймовірно, є нічим іншим як неповним зрощенням хребетного стовпа, або спінальною дизрафією. Простими словами, поява цих придатків зовсім не “регрес” еволюційного процесу, а порушення росту ембріона. Вчені також припускають, що людські хвости з’являються внаслідок поєднання генетичних і екологічних факторів.
За словами дослідників, у віці приблизно 5 тижнів розвитку в людського ембріона виростає хвостоподібна структура, що складається з нервової трубки та хорди — по суті, це щось на зразок раннього спинного мозку. Уже до 8 тижня “хвіст”, як правило, всмоктується в тіло ембріона. Однак якщо він зберігається до народження, це може вказувати на наявність серйознішого вродженого дефекту.
Статистика свідчить про те, що діти, народжені з хвостами, також мають інші серйозні супутні неврологічні дефекти. Наприклад, у дослідженні 2008 року вчені припустили, що рудиментарні хвости не є доброякісними, бо можуть бути пов’язані з дизрафізмом, що лежить в основі. Майже половина всіх розглянутих випадків була пов’язана з прихованою ущелиною хребта або менінгоцеле (вроджена вада розвитку хребта й спинного мозку).
Саме тому вчені вважають, що діти, народжені з хвостами, насправді потребують більшої медичної уваги, ніж просте хірургічне видалення. Дослідники наполягають, що діти, народжені з відростками, мають пройти нейровізуалізацію та хірургічне втручання, щоб переконатися, що їхній розвиток триває належним чином.
Учені також зазначають, що потрібно більше досліджень, щоб зрозуміти, чи утворюється справжній хвіст безпосередньо з хвоста ембріона. Наразі наукова спільнота просто не володіє повною інформацією, щоб поставити крапку в цій багаторічній суперечці. Утім, незалежно від того, звідки в немовляти “росте хвіст”, дані свідчать, що він є вродженою проблемою, а не невинною рудиментарною рисою.
Ще треш-новини: На які рідкісні хвороби страждають люди – 10 найдивніших недугів у світі
