Меркурій, найближча до Сонця планета, поступово охолоджується через витік тепла з надр планети. Через це камені і метали, з яких складається космічне тіло, поступово зменшуються в розмірах. Про це повідомляє Новини Live, передає НСН.
Меркурій продовжує зменшуватися: планета втратила вже 7 км свого радіуса
Наразі невідомо, до якої міри Меркурій продовжує зменшуватися. Нове дослідження, проведене експертами, дозволяє по-новому поглянути на це явище.
Перші докази того, що Меркурій стискається, були отримані в 1974 році, коли місія Mariner 10 надіслала фотографії уступів, що звиваються по поверхні малої планети. Космічний зонд Messenger, який перебував на орбіті Меркурія з 2011 по 2015 рік, виявив більше таких обривів у всіх частинах планети.
Через стиснення надр Меркурія його кора має меншу площу для покриття. Внаслідок цього на поверхні утворюються “розломи насуву”, або ділянки, де рельєф насувається на сусідню місцевість. Астрономи зазначили, що це нагадує зморшки, що з’являються на поверхні яблука, коли воно починає гнити.
З цих спостережень було зроблено висновок, що насуви, або пологі геологічні розломи, наближаються до поверхні під кожним уступом. Вони також пояснюються зменшенням радіуса Меркурія на 7 кілометрів.
Астрономи намагалися з’ясувати, коли сталося це явище. Загальноприйнятим методом визначення віку Меркурія є підрахунок щільності ударних кратерів, де чим старіша поверхня, тим більше кратерів. Однак цей метод є складним, оскільки швидкість зіткнень, які генерують кратери, була набагато більшою в минулому.
“Було прийнято вважати, що уступи Меркурія мають бути досить давніми, оскільки навіть якщо вони прорізають старіші кратери, на них накладаються кілька молодших кратерів. Загальноприйнятою є думка, що вік уступів на планеті здебільшого становить близько 3 мільярдів років”, — повідомляє The science times.
Наразі доказів небагато. Команда дослідників, які вивчали цю подію, виявила неоднозначні ознаки того, що багато уступів продовжували рухатися в геологічно недавні часи, навіть якщо вони почалися мільярди років тому.
Дослідник Бен Ман помітив, що деякі уступи містять невеликі тріщини на своїх розтягнутих верхніх поверхнях. Він інтерпретував їх як “грабени” — смугу землі, яка випала між двома паралельними розломами. Така подія зазвичай відбувається, коли земна кора розтягується. На Меркурії вся кора стискається, тому розтягнення може здатися дивним.
Ширина грабенів не перевищує одного кілометра, а глибина — менше 100 метрів.
“Виходячи зі швидкості розмивання, яке є результатом імпактного озеленення, було підраховано, що вік більшості грабенів не перевищує 300 мільйонів років. Це свідчить про те, що останній рух вздовж кори Меркурія мав відбутися нещодавно”, — йдеться у матеріалі.
Раніше ми писали: Скарби Дніпра – на Хортиці знайшли 11 фрагментів човнів, яким понад 300 років
