Якби старі фото стали кольоровими, то оце фото, зняте у Слов’янську на Донеччині у далекому 1939 році, виглядало б так.
Ми зробили легку художню реконструкцію фото, і тепер перед нами не пожовкла стара фотографія, а кольоровий портрет двох красивих дівчат.
Розповідаємо історію світлини, яка нагадує нам про велику трагедію, пережиту українським народом на початку 20 століття. Тоді новостворена радянська імперія у своєму прагненні урівняти всіх, позбавила майна мільйони працелюбних людей. А багато хто з них поплатився свободою чи навіть життям… Слово «куркуль» в ті часи вважалося лайливим. зневажливим. Насправді ж, використовуючи його, намагалися заклеймити і втоптати у бруд людей, які важко працювали, аби чогось досягти у житті.
Ось і родина, представниця якої зображена на цій світлині, потрапила під цей страшний радянський прес.
Старе, чорно-біле фото розміщене на порталі Центр міської історії в рамках проєкту «Родинний альбом». Світлина з колекції, що складається із фотографій, які демонструють вуличну моду та практики, пов’язані з одягом.
Знімок, зроблений 20 травня 1939 року, надала Лариса Горчинська. Вона і розповіла про нього.
За словами Лариси Горчинської, на фото її мама Анастасія Соловйова 1921 року народження (в білій сукні) з подругою. У період, коли було зняте фото, Анастасія навчалась у Слов’янській фельдшерській школі.
Мій дід Дмитро Соловей 1880 року народження жив на хуторі Заудаївка Прилуцького району Чернігівської області. Був заможним хліборобом: мав землю, дім, підсобні будівлі, худобу, реманент, господарство. У листопаді 1933 року діда добрий чоловік попередив, що сім’ю будуть розкуркулювати й виселяти на заслання. Увечері, як стемніло, дід разом з дружиною Марією Соловей 1895 року народження і двома дітьми Анастасією та на чотири роки молодшим Володимиром залишили все майно й виїхали на Донбас, – розповідає Лариса Горчинська
Вона каже, що членам родини прізвище Соловей змінили на Соловйови.
До жовтня 1941 року родина жила в Слов’янську. А коли місто було окуповане німцями, повернулись у Заудаївку.
Мама працювала фельдшеркою, акушеркою, завідувала Маціївським ФАП Прилуцького району на два села: Маціївку і Густиню. Одяг усій родині шили місцеві швачки. Тканину привозили з різних міст СРСР, у які селяни возили на продаж овочі та фрукти. Мамин одяг у родині не зберігся, бо вона віддавала його нужденним. Але є старовинні ґудзики й дамська сумочка, яку мама берегла і користувалася тільки у великі свята, – розповіла Лариса Горчинська
Бережіть свої старі фотографії, передавайте родинну пам’ять нащадкам!
Читайте також: Якби старі фото стали кольоровими: Покров, 1970 рік – історія білої шапочки
