“Довга Доба”: чим особливий фільм та чому його варто подивитись
Ранок 24 лютого 2022 року. Вибухи. Перші дзвінки рідним. Новини про загиблих, що шокують. Оголошення президента про воєнний стан. Евакуація. Паніка. Страх. Пам’ятаєте це? Довга доба українців, яка розпочалася. Тоді не всі з нас розуміли чому і як довго.
Режисер Алан Бадоєв переглянув 200 годин записів з телефонів українців — історії в соцмережах, особисті листування та голосові повідомлення, відзняті кадри з камер на шоломах бійців та камер відеоспостереження.
Телефони українців, на які знімалися кадри з фільму
Алан Бадоєв на допрем’єрному показі фільму
“Коли ти маєш мету, то маєш це робити. А моя мета — це зібрати й надати можливість, щоб голоси українців звучали скрізь у світі. Це було важко. На це пішло 1,5 року. Моя найголовніша ціль — щоб цей фільм був капсулою часу, нашої довгої доби, котра ще триває. І цю капсулу ми хочемо передати світу, щоб він відчув, що таке бути українцем у цей час”, — розповів Бадоєв.
У фільмі показані історії кількох родин та людей. З Маріуполя, Чернігова, Херсона, і ще з десятка міст та сіл. Що цікаво, там не використовують кадри, які вже розліталися світом протягом останніх двох років. Головними героями фільму не є люди, чиї обличчя вже були на світових таблоїдах або в українських ЗМІ. Це історії тих, кого ще не чули, кого ще не бачили.
Анна Коржова з Білої Церкви. Дівчина, яка з екрана благала: “Проводьте більше часу зі своїми рідними, прошу вас”. А в її руках букет на річницю, який чоловік замовив завчасно. Бо за кілька днів до свята отримала повідомлення — загинув.
“Я неймовірно задоволена результатом, який вийшов фільм. Тому що я не хотіла жодного разу зробити зайвого подиху і кліпнути очима, аби нічого не пропустити”, — поділилася дівчина.
Анна Коржова
Олена Жук з двома синами. Жінка, яка, попри війну, втілює мрії дітей і доводить свою силу. Яка на порозі родинного дому зриває яскраву кульбабу, кладе її в конверт і відправляє чоловіку на передову частинку родинного тепла. А він відкриває цей лист, коли та квітка вже засохла і вкрилася пліснявою. Відкриває і дякує…
Ця історія тримає глядача весь фільм, нарощуючи думку, аби тільки він вижив, аби тільки вижив, аби тільки вижив… За мить дружина скаже: “Я їхала до нього на побачення і…”
“Коли я віддавала матеріали, то я не знала, який буде фільм. Єдине, що було, — хвилювання, щоб показали все правильно. Я вдячна команді, що навіть для мене це було… Я не можу дібрати слів. Для мене важливо було показати, якою насправді є українська сім’я”, — поділилася емоціями Олена.
Раніше ми писали: Місто на березі «моря», якого більше немає. Як виглядав Нікополь до великої війни (фото)
