Багато батьків опинялися хоч раз у ситуації, коли дитина вживає ненормативну лексику. Як на це реагувати та що робити, про це The Village Ukraine дізнались у виховательок дитячого садка та сімейної психологині, інформує НСН.
Любов Худолій і Ксенія Адулова — виховательки дитячого садка:
«Не розуміючи значення певних слів, діти інколи їх вживають, бо їм подобається звучання, емоційне забарвлення, реакція оточення. Це спонукає дитину до повторного вживання, і таким чином небажані слова входять в активний словник малюка.
На нашу думку, основним мотиватором вживання лайливих слів дитиною є сім’я: спілкування батьків між собою, телефоном зі знайомими, друзями, родичами чи по роботі. Навіть тоді коли дитина зайнята своїми справами, вона все одно може почути та запам’ятати лайливе слово.
Крім цього, лайка може потрапляти до словникового запасу дитини через:
- оточення (дитячий садок, майданчик, родичі);
- перегляд відеоконтенту (ютуб, відеоігри, стріми);
- перегляд дорослих фільмів поруч з батьками.
Зважаючи на це, можна дати такі рекомендації: якщо ви почули від дитини ненормативну лексику — не показуйте занепокоєння та не сваріть її.
Якщо малюку менш як чотири роки, він ще не усвідомлює, що саме промовляє, і автоматично повторює нове слово. У цій ситуації ми радимо батькам перемістити увагу дитини на те, що їй цікаво. Як правило, вона швидко забуває ці слова, якщо не відчуває особливого ставлення до цієї ситуації з боку важливих для неї дорослих.
Якщо дитині вже виповнилося чотири роки, то розмова має бути серйозною. У такому віці діти вже розуміють, що кажуть погані слова. Варто поговорити з дитиною та поставити кілька запитань, а не вдавати, що ви не чуєте лайки: «Якесь дивне слово від тебе чую. Ти знаєш, що воно означає? Де ти його чув, від кого? Розумієш, у нашій сім’ї таке слово не вживають». І пояснити, що є правила поведінки у суспільстві.
Якщо дитина ненормативну лексику почула в садочку, треба повідомити вихователів групи і діяти разом з ними».
Читайте ще: В Україні запровадять новий метод допиту дітей
Юлія Святенко — дитяча психологиня, кандидатка психологічних наук:
«Найчастіше причиною вживання лайливих слів є сім’я, у якій росте дитина. Якщо батьки вживають ненормативну лексику, то й дитина буде. Часто буває, що тато, який лається, каже дитині, що неправильно лихословити. Тоді в неї виникає дисонанс, вона не розуміє, чому не можна вживати такі слова, які використовує батько, що є взірцем.
Ще однією причиною вживання ненормативних слів може бути бажання дитини привернути увагу батьків. Є діти, які вдаються до таких маніпуляцій та прийомів.
Якщо дитина знає, що слова погані й батьки проти їх вживання, але продовжує їх використовувати, це свідчить лише про те, що вона потребує зв’язку з ними таким чином.
Крім дому, ненормативну лексику дитина може почути в садку або у школі. Там вона починає повторювати за іншими, особливо якщо погані слова каже лідер у групі чи класі, якого діти прагнуть наслідувати.
Якщо в колективі дитина лається, то краще її відвести вбік і поговорити з нею, а також ввести в програму тему: «Які слова можна вживати, а яких краще уникати».
Крім цього, є багато комп’ютерних ігор, у які грають діти шести-семи років. Персонажі в них використовують нецензурні слова, відповідно психіка дитини працює у напрямку: якщо головний герой так каже, то і я можу.
Де б дитина не почула ненормативну лексику, важливо їй пояснити, що вона може знати погані слова і дорослі їх знають, але важливо їх не вживати. Удавати, що ви не почули – не треба. Краще пояснити дитині, чому не варто повторювати лайку».
.
