Як забезпечити водопостачання в регіоні, що живився з Каховського водосховища. Цьому присвячений матеріал експерта Українського інституту майбутнього Миколи Скиби, оприлюднений виданням НВ. Є три варіанти водозапезпечення – у кожного свої складнощі. Деяким областям, як то Херсонщині, пощастило трохи більше, ніж іншим, адже є можливість брати воду з свердловин.
НСН пропонує його вашій увазі.
Плесо водосховища було розташоване в трьох областях України (Запорізька, Дніпропетровська та Херсонська). Його водою живився густонаселений конгломерат міст і промислових об’єктів, зокрема: Херсон, Кривий Ріг, Марганець, Мелітополь, Бердянськ. Загалом близько 4 млн осіб живилися каховською водою.
Доступність води істотно впливала і на демографію. В районах, де було зрошення, — 30 осіб на км², без зрошення — 8 осіб на км², за інформацією професора Херсонського державного університету Ігоря Пилипенка.
Зона, яка була вкрита водами водосховища останні 68 років і тепер щонайменше на роки опиняється просто неба, буде більшою, ніж 1000 км².
Марк Желєзняк, запрошений професор Інституту радіоактивності навколишнього середовища в Університеті Фукусіми ділиться матеріалами картографування і моделювання ситуації. Північна частина чаші Каховського водосховища (між Дніпрорудним, Енергодаром і Марганцем) після спуску води перетвориться на болотисту ділянку, що буде поволі підсихати. Русло Дніпра буде тут невиразним і переривчастим. Так триватиме до перших весняних паводків. Тоді русло набуде нових стабільних рис. Мілководні і заболочені ділянки поступово заростатимуть.
Тепер про виклики, яке відсутність водного плеса принесе у найближчій перспективі. Міста і проблеми скидів вод з очисних споруд. Тут слід враховувати, що якість очистки буде далеко не бездоганною. Тож, протягом більш як півстоліття посередня якість очищення компенсувалася можливістю розбавити стоки великою масою води, де працювала природна інсоляція та аерація. Оскільки великої води не буде щонайменше рік, а то й більше, то проблему стоків необхідно буде розв’язувати терміново в неординарний спосіб.
Розвивати замкнені цикли використання води для промислових об’єктів
Доступ до питної води — одне з пріоритетних питань для подолання наслідків. Щодо джерел отримання цього ресурсу.
Як забезпечити водопостачання в регіоні, що живився з Каховського водосховища – три варіанти
1.Артезіанські свердловини
Водозабезпечення Херсонської області відбувається за рахунок ресурсів Причорноморського басейну підземних вод. Гідрогеологічні умови формування ресурсів сприятливі, їхня кількість складає 4970,80 тис. м³/добу. Більша частина водовідбору підземних вод по області відноситься на неогеновий водоносний горизонт — 99%; менше 1% на четвертинний та палеогеновий водоносні горизонти. Видобуток, дренаж із розвіданих, попередньо розвіданих родовищ та ділянок надр з неоціненими запасами склав 249,519 тис. м³/добу (без мінеральних вод). Із цієї кількості підземних вод використано 181,690 тис. м³/добу, у т.ч. на потреби: господарсько-питні — 142,393; виробничо-технічні — 10,575; сільськогосподарські — 3,028; зрошення — 25,539; промисловий розлив — 0,135.
Скид підземних вод без 28 використання склав 67,829 тис. м³/добу (27%). У 2017 році до промислового освоєння залучено 16 родовищ питних та технічних вод із 22 (38 ділянок із 50). Видобуток з яких склав 93,026 тис. м³/добу (10% від загальних запасів). Кількість невикористаних запасів складає 834,802 тис. м³/добу (90% від загальної кількості).
Не задіяні в експлуатацію 12 ділянок: Голопристанська, Олешківська, Збур’ївська, Гопри 1, Підстепненська, Бериславська Східна, Вадимська 1, Східна, Новокаховська 2, Херсонський річпорт, Олешківська Благодать і Тишківська.
Таким чином навіть з врахуванням окупованих територій на території Херсонської області є достатньо потужностей для хоча б часткового перекриття потреби у питній і технічні воді. Для цього необхідно розконсервувати максимум із тих ділянок, які розвідано і освоєно на підконтрольній Україні території. Місто Херсон має на своїй території свердловини і необхідне обладнання для подачі води з підземних водоносних горизонтів, отже, необхідно вжити заходів для захисту відповідної інфраструктури від обстрілів та належним чином експлуатувати.
2.Підвезення води з інших регіонів
Несе значно більше ризиків і витрат, ніж влаштування локальних свердловин.
3.Організація тимчасового водозабору безпосередньо з русла Дніпра
Це буде можливо не раніше жовтня — грудня 2023 року. Після висихання дна водосховища і стабілізації русла ріки. Цей варіант не лише несе більше санітарних, безпекових і логістичних викликів, але призведе до втрат води у процесі транспортування.
Таким чином, із трьох реалістичних варіантів забезпечення водою регіону, що раніше живився від Каховського водосховища, оптимальним залишається організація свердловин. Крім того, необхідно розвивати замкнені цикли використання води для промислових об’єктів. Значно модернізувати систему постачання води до споживачів та змінювати культуру споживання.
Як зазначають автори звіту «Вплив кліматичних чинників на водні ресурси в Україні», Сергій Сніжко, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри метеорології та кліматології Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Ольга Шевченко, доктор географічних наук, доцент, заступник декана географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка з наукової роботи; Юлій Дідовець, PhD з гідрології, гідрохімії, водних ресурсів, науковий співробітник Потсдамського інституту досліджень впливу клімату (Німеччина) «Споживання води комунальним господарством в Україні значно вище, ніж в країнах ЄС. Якщо середнє водоспоживання в 27 містах України становило 275 л на людину на добу, то в країнах ЄС ця величина становить 100−200 л на людину на добу.
Щорічно значна кількість води (15 км³) перерозподіляється по території України за допомогою магістральних каналів і водогонів. Об’єм втрат води при транспортуванні оцінюється у 2,0 км³ у рік. Понад третина води, що подається у зрошувальні системи, втрачається через низький технічний рівень і зношеність гідротехнічних споруд. Водна стратегія України на період до 2025 року (наукові основи), 2015). Втрати води у системах водопостачання, що забезпечують питні та господарсько-побутові потреби населення, становили у 2017 році 748,05 млн м³ води або 35,78% від забраної (Національна доповідь про якість питної води та стан питного водопостачання в Україні у 2017 році, 2018)”.
Отже, вкрай необхідно модернізувати інфраструктуру подачі і розподілу води. Рішення, необхідні для відновлення водного балансу та екосистеми, треба виконати у перспективі найближчих 3−5 років.
Ще новини України: Сакральне місце Великий Луг: чому екологи проти відбудови Каховського водосховища
