Скільки української землі захопили росіяни у жовтні і чому їм вдається так швидко просуватися

Данні про окуповані території  оприлюднило німецьке видання WELT. А український аналітик Костянтин Машовець пояснив, чому росіянам вдається так швидко просуватися.

Про все це – у матеріалі «Новини України – НСН».

Скільки української землі захопили росіяни у жовтні 2024 року

З 1 до 27 жовтня російські війська взяли під свій контроль більшу територію, ніж у серпні та вересні, коли територіальні здобутки становили відповідно 477 та 459 квадратних кілометрів. А також ця територія є більшою, ніж захоплена росіянами за весь 2023 рік.

Про це повідомляє німецький WELT.

За два місяці вже відбулися суттєві зсуви на лінії фронту, зокрема на східній частині України, на Донеччині навколо стратегічно важливого міста Покровська.

За повідомленнями ЗМІ, минулого тижня росія стрімко просувалась в Україні. З 20 по 27 жовтня рф окупувала загалом 196 квадратних кілометрів, повідомила медіагрупа Agentstwo на основі аналізу відкритих карт України.

Дві третини територіальних здобутків росії в жовтні припадає на Донецьку область, де росіяни наближаються до Покровська з півдня та сходу. Українська армія зазнає труднощів на Східному фронті перед обличчям кількісно переважаючих і краще озброєних російських солдатів, — наголошує WELT

Інформаційне агентство AFP з посиланням на дані американського Інституту вивчення війни (ISW) встановило, що з початку жовтня російська армія просунулася на 478 квадратних кілометрів території України.

Востаннє таке просування російським військам вдавалося в березні 2022 року, коли вони наступали на Київ. Усього за 2023 рік вони займали 584 квадратних метри території України, площа окупації з 1 січня 2024 року становить 2 660 квадратних кілометрів, — зауважує WELT

Скільки всього окупованих територій України зараз

Разом з анексованим у 2014 році Кримом і районами Донбасу, які вже були під контролем сепаратистів до російського наступу, москва зараз контролює близько 18,2 відсотка території України.

Чому росіянам вдається так швидко просуватися

Зазначимо, що незалежне видання Медіазона, яке підраховує російські втрати, відшукуючи некрологи загарбників у ворожих ЗМІ, констатує: кількість загиблих окупантів зараз у порівнянні з минулим роком збільшилася вдвічі. З цього можна зробити висновок, що росіяни захоплюють нові території України переважно «м’ясом».

Своєю чергою, відповідаючи на питання, чому ворог успішно просувается , а ЗСУ не можуть його зупинити, хоча раніше в них це виходило і жодної надії на якісь активні наступальні дії ЗСУ сьогодні немає, український військовий аналітик Костянтин Машовець каже: якщо коротко, то причина у зміні усієї стратегічної парадігми війни.

А саме: противник, чітко визначився, в чому він ЗНАЧНО сильнішій за нас в цій війні, й на основі цієї оцінки напрацював відповідні зміни у своїй стратегії, у порівнянні із початковим її етапом. В тому числі, безпосередньо, у сфері планування, організації та ведення бойових дій.

Костянтин Машовець

У чому сильніша Росія

• Значно більший ніж у нас мобілізаційний потенціал.
• Більший фінансово-економічний та промислово-оборонний потенціал, що дає можливість.
• Зовнішньополітичний чинник, який забезпечується не тільки фактом наявності у нашого противника ядерної зброї, а й активною успішною діяльність його спеціальних служб у світі. Це дає можливість противнику забезпечувати “мінімізацію” допомоги з боку світового товариства Україні й в той же час, забезпечувати майже союзницкі дії, по відношенню до себе, з боку цілого ряду “не останніх у світі” держав.

У сукупності, все це й призвело до зміни підходів (стратегії) до ведення війни з боку Кремля, що й знайшло своє відображення й безпосередньо на полі бою, – каже Машовець

Від планування та проведення “глубоких, рассекающих ударов”, із просуванням у глиб нашої території, вздовж основних комунікацій, які на початковому етапі війни, закінчувались, для противника, зазвичай, перерізанням та “терором” його тилів, “обвалом” флангів й в кінцевому рахунку – розгромом та відходом його “ударних” угрупувань” на значні відстані (класичний приклад, у цьому відношенні – Київська наступальна операція, або епічний драп його 1-ї танкової армії…), до сталих позиційних форм організації та ведення бойових дій вздовж багатокілометрового фронту, із постійним та повільним наступальним тиском на українські позиції за рахунок переваги у живій силі та ОВТ, майже на всіх операційних напрямках.

Іншими словами, противник НЕ боїться обмінювати своїх людей на території, більше того… він цього прагне…- каже військовий оглядач

А що Україна?

Машовець пише, що одночасно з цим, Україна, у особі її вищого військово-політичного керівництва (в більшій мірі, звісно, військового), навпаки, чомусь вирішила позбутися вдалих й достатньо ефективних ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНИХ методів ведення війни, як це було у 2022-му та частково 2023-му роках й повернулася до банальних постулатів війни “від рубежу до рубежу”, згідно канонів старої радянської військовї школи.

Й навіть, спланувала, організувала та провела, причому, “майже у прямому ефірі” (за якім бісом – до сих пір незрозуміло), у цій канві невдалий наступ у 2023-му році, на одному з операційних напрямків.  Й тепер, намагається, на відміну від вдалого, початкового етапу війни “обороняти кожний клаптик”, саме у тій стратегічній парадігмі, яку нав’язав нам противник… – каже Машовець

Результати цих змін, на його дуику, ми й спостерігаємо зараз…

Авдіївка, Вугледар, Селідово й далі “по-списку”… Класика жанру – вперта оборона населеного пункту, обхід по флангах, наказ  – “стояти до останнього”, майже незвортне перерізання противником тилових комунікацій, прорив з напівоточення… До всього цього, додаються, скажімо так… “не зовсім вдалі рішення”, щодо існуючої структури війська, причому, як у функціональній сфері, так й просто… у організаційно-штатному відношенні, – пише аналітик

Єдиною спробою вийти з цього “тупіка” на оперативному рівні, він вважає Курську операцію. Це, на його думку, трохи покращило ситуацію. Інакше вона (ситуація) влітку-восени могла бути куди гіршою, ніж прорив противника к Осколу, падіння Вугледару та Селідового.

Однак, у загальному (стратегічному) сенсі, це не змінило ситуацію. Російське командування зуміло знайти сили та ресурси – “й туди, й сюди”. Поки що… Потрібна та сама – зміна стратегічної парадигми на нашу користь, в першу чергу, – за рахунок системних змін в управлінні ЗСУ, як фундаменту всіх СОУ. Хоча, звісно, й інші шляхи, наприклад збільшення обсягів військово-технічної допомоги з боку союзників – нам не завадять… м’яко кажучи. Мене дивує, що думка про те, що, так звані “війни нового типу” НЕ ВЕДУТЬСЯ за канонами та шаблонами “операции Багратіон” 1944-го року,  ще комусь є незрозумілою… – пише Машовець

Він додає, що нас поки що рятує той факт, що  кремлівський режим багато в чому, виявився симулякром й не таким вже “ресурсно неосяжним”, в певних сферах, як йому самому здавалося.

Тому цей безперервний тиск, в стилі “дайош Берлін”, насправді, дається йому важкувато. Й чим далі – тим ступень важкуватості для нього зростає… Але у сенсі, подальшого ведення війни, я би на місці нашого військово-політичного керівництва не покладався би виключно на принцип “вони здохнуть раніше, ніж здохнемо ми…”, бо цей метод є ЗАЛЕЖНИМ ВИКЛЮЧНО від зовнішнього чинника, на який ми, власними силами, можемо впливати лише ОБМЕЖАНИМ чином, – констатує Машовець

Ще новини України: «Косимо газони за 5-30 км від фронту»: «Миколаївський Ваньок» жорстко висловився про «план поразки» в Україні