Верховна Рада ухвалила закон, який передбачає можливість укладати трудовий договір з нефіксованим робочим часом.
За урядовий закон №5161 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості” проголосували 269 нардепів, передає НСН.
Так, цим законом вводиться нова особлива форма трудового договору – із нефіксованим робочим часом.
Відповідно до умов такого договору, обов’язок працівника виконувати роботу виникає виключно за умови надання власником або уповноваженим ним органом доступної роботи, без гарантій того, що така робота буде надаватися постійно.
Також передбачена заборона роботодавцю перешкоджати працівнику виконувати роботу за іншим трудовим договором.
«Відповідно до умов такого договору обов’язок працівника виконувати роботу виникає виключно за умови надання власником або уповноваженим ним органом доступної роботи, без гарантій того, що така робота буде надаватися постійно. Використання трудового договору з нефіксованим робочим часом посилює мобільність працівника, дає більшу свободу вибору у реалізації права на працю, а також створює зручний законодавчий механізм легалізації праці фрилансерів, які надають перевагу виконанню короткострокових проєктів та не обмежуються виконанням робіт в одного замовника»,йдеться в пояснювальній записці.
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом за своєю юридичною природою є аналогом іноземного «zero hours contract», який на сьогодні широко застосовується у Великобританії, Бельгії, Нідерландах, Угорщині тощо.
«Кількість трудових договорів із нефіксованим робочим часом в одного роботодавця не може перевищувати 10 відсотків загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець. Установлення законодавчого ліміту на кількість таких договорів у одного роботодавця та на мінімальну тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі такого трудового договору, сприяє захисту працівника від потенційних зловживань з боку роботодавця. Крім цього, не обмежуються і всі інші трудові права працівників, які працюють за таким трудовим договором»,наголошують в документі.
Також законом передбачено, що роботодавець не може забороняти чи створювати перешкоди працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за іншим трудовим договором в іншого роботодавця.
«Трудовий договір з нефіксованим робочим часом має містити спосіб та строк повідомлення працівника про наявність роботи, спосіб та строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи, інтервали, в які від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні). Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час»,зазначається в документі.
Заробітна плата виплачується працівникові, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, за фактично відпрацьований час: мінімум – 32, максимум – 40 годин на місяць.
Працівник зможе відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагатиме виконання роботи поза межами базових днів та годин або якщо його буде повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.
Якщо працівник протягом календарного місяця виконуватиме роботу менш як 8 годин, йому має бути виплачена заробітна плата не менше ніж за восьмигодинний робочий час.
«Трудові договори з нефіксованим робочим часом впроваджуються як альтернатива договорам цивільно-правового характеру. Працівник зможе поєднувати легальну роботу в кількох роботодавців і при цьому матиме базові соціальні гарантії (забезпечення лікарняними, відпустками, достатнім рівнем заробітної плати тощо»,наголошується в законі.
