Тег:

Як цивільним поводитися поруч з військовими – прочитайте і запам’ятайте

Автор Марія Павленко - 12.07.2023

Журналіст

Військова Олена Риж зібрала низку рекомендацій на своїй сторінці у Facebook для цивільних про те, як поводитися поруч з військовими, передає НСН.

Зустріти військову людину зараз в Україні можна будь-де – на вулиці, у транспорті, у різних інстанціях та лікарнях. І не всі українці знають, як правильно поводитися поруч з людьми у формі. Військові часто відчувають на собі важкі погляди від цивільних, а якщо захисник України поранений чи втратив кінцівку – такі пильні погляди можуть спричинити навіть біль.

Як цивільним поводитися поруч з військовими

Перше: Військові (в більшості) ще до недавно були тими самими цивільними. Вони також люди, як і всі довкола. Тільки носять форму, роблять специфічну роботу і багато хто вже має змінене тіло.

Друге: Якщо дивитесь на військового, дивіться в очі. Не опускайте свої, не відвертайте погляд. Зазвичай такі дії роблять, коли соромно самому, або соромно за людину. Ось тут запитання: за що соромно вам? Або за що має бути соромно воїну?

Якщо присутній сором за те, що він воює, а ви ні, запитайте себе: чи робите ви тут щось для перемоги. Якщо відповідь ТАК, нема чого соромитись. Кожен робить свою роботу.

Третє: Якщо є бажання щось сказати, подякувати, все просто:

“Дякую за вашу роботу”. Погляд в очі, обов’язково усмішка. Можливо рукостискання. Якщо хочеться передати більше тепла, запитайте: “Чи можу я вас обійняти?”

Цього достатньо, щоб військовий відчув вдячність не тільки від сім’ї та друзів.

Як запропонувати допомогу військовому

Четверте: Хочете зробити більше (пригостити, розрахуватись, подарувати щось..) є прості фрази:

“Дозвольте вас пригостити/ розрахуватись/ подарувати. Для мене це прояв вдячності за вашу роботу”. Спокійний тон, погляд, усмішка знову вам в допомогу. Воїн прийме це в більшості ситуацій. Головне транслювати повагу, а не сором. Це дуже відчувається.

П’яте: Якщо воїн отримав поранення і його тіло змінене прийміть це і пам’ятайте про другий пункт цього допису. Україна “Найпротезованіша країна світу”. Ми цього статусу не бажали, як і війни.

Та вже час перестати заплющувати очі. Люди без ніг, рук, лиця – це велика частина нашого суспільства. Прийміть це. Перестаньте пялитись, тикати пальцями та шушукатися. Ми це бачимо і це неприємно.

Цікаво, хочете пояснити дитині, зрозуміти самій – підійдіть, попросіть показати, розповісти. Це не проблема – це повага.

Шосте: Перед тим як допомогти (спуститись/піднятись по сходах, щось понести, відкрити двері), якщо це не в моменті та нема гострої потреби, запитайте:

“Тобі/вам потрібна допомога?”, “Допомогти?”, “Чи можу я допомогти?”

Навіть пораненим військовий хоче відчувати себе воїном. Якщо він може сам нести пакет, відкривати двері, переходити дорогу – нехай несе, відкриває, переходить.