До повномасштабного вторгнення росії 24 лютого українці на більшій частині Донбасу, а тим паче у Херсонській, Запорізькій і Харківській областях жили нормальним життям. Мали роботу, дім, гроші, їжу, тепло в оселі. Ходили на концерти і вистави, їх діти відвідували садочки, школи гуртки. Але прийшов «руський мір». І тепер на територіях, захоплених окупантами, а також там, де вони побували, гуманітарна катастрофа. І тепер «помогу семье с Донбасса» – кажуть росіяни. Навіть часто не знаючи, де знаходиться той Донбас…
У росії починають визнавати гуманітарну катастрофу у захоплених містах і селах України. Щоправда, визнають поки що не на офіційному рівні. Там все як завжди – «у Маріуполі швидкими темпами будується житло», «у Волновасі відкрили школу». На провладних каналах пропагандисти показують глядачу приємну картинку, залишаючи за лаштунками весь жах реальності.
На сполох з приводу гуманітарної катастрофи почали бити деякі російські активісти, блогери тощо. Вони визнають: люди на захоплених рф територіях можуть просто НЕ ПЕРЕЖИТИ зиму. Через відсутність тепла, електроенергії, води, їжі, роботи, грошей… На владу надії мало – кажуть вони. І закликають співгромадян допомагати. Можливо, навіть не задумуючись над тим, як цинічно це виглядає. Адже саме через них українці в окупації залишилися без елементарного. А тепер «добрі росіяни» допоможуть своїм жертвам, надавши безкоштовно кімнату в комуналці якогось далекого Челябінська, запропонувавши низькооплачувану роботу, вживаний одяг, або подарувавши стару пластикову ялинку дитині до новорічних свят…
У росії останнім часом навіть створюються спеціальні чати в телеграм-каналах, де мешканці країни-агресора пропонують свою допомогу.
І тут можна зустріти, наприклад, ось таке повідомлення: «Допоможу виїхати родині з Донбасу (Луг обл Запоріжжя)». І смішно, і сумно. Неясно – чи то автор малоосвічений і не знає правил пунктуації, чи у нього прогалини у знаннях з географії, і для нього, що Донбас, що Запоріжжя, що Луганська область – все єдине. Головне, що «НАШЕ». І ось такі люди уявили себе «визволителями». А тепер ще й «допомагателями».
Проаналізувавши такі чати, можемо зробити висновок, що пропозицій тут більше, ніж бажаючих отримати допомогу. Вірогідно, хтось з українців гидує брати «хліб» з рук ворога, а хтось банально не має доступу до технологій, живучи серед руїн.
Ми щиро співчуваємо українцям, які залишилися на окупованих територіях, і віримо, що терпіти загарбників їм залишилося недовго. А зима – так, вона буде важкою… Для всіх нас.
Нижче – ще трохи скрінів з подібних чатів, аби ми не були голослівними.
Коли на звільнених територіях Херсонської області з’явиться світло – ДТЕК
