Журналісти Громадського побували у рідному місті Головнокомандувача ЗСУ, поспілкувалися з його земляками, показали оцінки Залужного і розповіли про його шкільні та студентські роки, передає НСН.
Валерій Залужний народився і ріс у містечку Звягель на Житомирщині (донедавна Новгород-Волинський). Тут багато військових частин, Звягель називають «містом військових». Валерій Залужний теж ріс у родині офіцера.
Шкільні роки Залужного
З-поміж 11 міських шкіл батьки обрали для сина «дев’яту». Не елітну, для дітей військових, де навчання відбувалося російською. А звичайнісіньку школу для дітей робітників і залізничників.
1 вересня 1980-го. Маленький хлопчик із великим букетом, як тоді казали, «вперше переступив поріг школи». Майбутній генерал не рюмсав, тримаючи маму за руку. Це добре пам’ятає і зараз його вчителька молодших класів, 79-річна Тетяна Шатульська.
Тетяна Шатульська. Фото: Громадське
Жінка із задоволенням розповідає:
«Ми жили на одній вулиці, тому Валєра мене знав і йти до школи не боявся. Хоча деякі діти плакали, звісно. Зразу сказав: “Хочу сісти за другу парту посередині”»
Малий Залужний знав уже букви, швидко навчився читати й за технікою читання був «молодець». Тетяна Григорівна назвала основну рису його характеру – спокійний. А також відповідальний.
Вчителька розповіла: ще тоді помітила, що з Валєри Залужного будуть люди. Бо наполегливий. Сказав: «Стану військовим» — і все тут.
Спільне фото учнів 3-го класу – Залужний у верхньому ряду ліворуч
Класна керівниця Залужного Антоненко Ольга Юхимівна пригадує, що її учень був добре вихованим, допомагав товаришам, усі доручення виконував із честю, у складних ситуаціях був розсудливим, вчився добре (переважно на «3» і «4» за п’ятибальною системою), шкідливих звичок не мав. І поведінка була зразкова».
Антоненко Ольга Юхимівна. Фото: Громадське
Спільне фото учнів 8-Б класу (1988 рік). Залужний – праворуч зверху, Сергій Степанюк – в центрі верхнього ряду учнів
«Він був рослий, спортивний, високий, кучерявий. Гарно пострижений. Умів пожартувати. Активіст у збиранні брухту й макулатури (у радянській школі поширена практика — ред.). Якось нас як переможців відправили до Ленінграда на кілька днів (теперішній Санкт-Петербург, росія — ред.). Їхали ми в плацкарті, а на полиці під стелею стояли фрукти в ящиках, очевидно на продаж. І так нам пахли ті абрикоси чи персики, що хлопці таки по них полізли й усім нам дістали. Об’їлися, на ранок животи боліли», — розповідає однокласниця Залужного Жанна Васянович
Інший однокласник Сергій Степанюк, який зараз живе в столиці, був найкращим шкільним другом Валерія Залужного.
«Ми вчилися в часи піонерів і комсомольців. Життя активне: гуртки, спортивні змагання, олімпіади, художні виступи. Вдома не сиділи. Я був секретарем комсомольської організації й відповідно всіх підбивав на якісь ідейні заходи, збори. Але Валєру це не цікавило. Я навіть ображався: я ж твій друг, йолки-палки, поможи. “Ні, не піду”. А що стосувалося реальної справи, наприклад, допомоги бабусям, то: “гаразд”. І йшов дрова заносити, чи у дворі листя вигрібати, чи город копати»
Вже зараз чоловік аналізує поведінку друга: його не вабили грамоти, кубки, нагороди. Він не рвався на сцену чи трибуну. Якщо вимагалося, наприклад, зіграти Діда Мороза на ранку в першачків, — ну що ж, без питань. Є завдання, він його чесно виконував. Але сам не прагнув публічності. На всіх фото Залужний, навіть на зустрічі однокласників через 20 років, у задньому ряду або за чиїмись спинами. Лише голова видніється.
На запитання, чи подобався Залужний дівчатам, чоловік відповідає:
«Ну, якщо вони назвали його солоденько “Валєрчик”, то як ви думаєте? Відразу приклеїлося. І досі так кличемо. Я думаю, дівчата ним цікавилися більше, ніж він ними. Він до них ставився, як до комсомолу»
Навчання і оцінки Залужного у технікумі
У машинобудівному технікумі (зараз політехнічний фаховий коледж) Валерій Залужний навчався з 16 до 19 років. Спеціальність звучить так: «технічне обслуговування: ремонт сільськогосподарського обладнання».
Прийшов зі школи з балом 3,9, а закінчив технікум із відзнакою. Отже, став на свій шлях, йому подобалося тут, вважають викладачі.
В архівах збереглася його особова справа, у якій свідоцтво про 8-річну освіту, вступний диктант з української мови, написаний на трійку, заліковка, з якої видно, що оцінки Залужного дедалі кращі
Журналісти показали оцінки Залужного, ознайомившись з його заліківкою
Оцінки Залужного у технікумі
Журналісти показали оцінки Залужного і розповіли про його шкільні та студентські роки
Журналісти показали оцінки Залужного і розповіли про його шкільні та студентські роки
Броніслав Пекарський, який викладав «залізному генералу» технічну механіку, поділився спогадами.
«Високий, стрункий, спокійний. Він хоч і серйозний, але не похмурий, такий живий. Було приємно спілкуватися, він людина з відчуттям власної гідності. Предмет знав на відмінно»
Інший викладач — Віктор Ваховський бачив Залужного щодня, хоч і не викладав у нього.
«Фізично підготовлений, він займався гирьовим спортом. А люди такого ґатунку врівноважені. У нього був високий рівень знань, наполегливість. Такі чогось досягають у житті», — пригадує він
Показує курсовий проєкт, розроблений студентом Залужним. Такі роботи зазвичай зберігаються 3-5 років. А цьому 31. Залишили як взірець.
Журналісти показали оцінки Залужного і розповіли про його шкільні та студентські роки
«Доля так намалювала, що ми маємо імпульсивного президента. А цей, на противагу йому, спокійний. Той публічний, людина сцени. А в цього практично не бачимо інтерв’ю. Вони доповнюють один одного. І наша країна від цього лише виграє», — вважає Віктор Ваховський
У коледжі завідувачем котельні працює друг і одногрупник Залужного Олександр Пивовар. Він розповів про генерала таке:
«Людина як людина. Як усі. Єдине, що навчання у Валєри йшло з льоту. Він ніколи нічого не зубрив, не був заучкою. Усю групу тягнув. Коли ми вчотирьох робили дипломний проєкт, ночами не спали, а він там теорію диктував. Молодець, хороша людина»
У 90-х інколи вимикали опалення і хлопці ходили з пар «тягати залізо» до спортзали. Після занять їх гукали в компанії «по 100 грамів», але друзі відмахувалися і йшли в гараж до техніки.
«Він високий, 189 см, гарний, дівчатам подобався. В нас у групі самі лише пацани, то із сусідніх задивлялися. Одна Іра прямо бігала за ним. Ну, він у ті часи сором’язливий був, хоча на дискотеки ми ходили, так. Та звичайний він, не ідеальний. Ми никалися, курили на вулиці, коли тікали з пар», — каже Олександр
Класним керівником у групі був Руденко Борис Федорович, по-студентськи — Борфед. Жорсткий, великий чоловік. Служив на Півночі й на уроках політінформації розповідав армійські байки. А коли студенти щось витворяли, не жалівся директору, а міг завести котрогось до комірчини й «розказати, як жити на світі». Його поважали, до нього тягнувся Залужний, у якого на той час уже не було батька.
Пивовар підтверджує, що Валерій усі роки збирався йти вчитися на військового. І його теж підбив вступати до Одеського інституту Сухопутних військ. За пів року перед тим вони допомагали ремонтувати «газон» військовим в одній із міських частин.
«Там головним механіком був В’ячеслав Кім. Він Афган пройшов, полковник у відставці. То він постійно повторював, що Валєра буде генералом. Більше нікому такого не казав», — пригадує.
До Одеси поїхали, вступили вдвох, але Олександр невдовзі забрав документи. А Валерій Залужний знайшов своє покликання, і таки став генералом!
Інші новини України:
- Що змусило Залужного плакати під час війни — не зміг стримати сльози єдиний раз
- Основа стійкості України – люди: звернення Залужного до українців на річницю вторгнення (відео)
