Меморіал: вбиті росією – це проект агенції «Або», що створила платформу для збереження пам’яті про загиблих мешканців України. Автори проекту збирають інформацію про українських військових, а також цивільних дорослих та дітей, яких вбила армія російської федерації
НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікує матеріали, оприлюднені на платформі.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Олександр Гнедько
Олександр Гнедько був директором школи у селі Зелений Гай на Миколаївщині. 13 березня 2022 року російська армія здійснила авіаудар по навчальному закладу, де було укриття для місцевих жителів. З-під завалів витягли тіла сімох людей. Серед загиблих був староста села Микола Струтинський. Олександр Гнедько, який був разом із ним у школі, отримав важкі поранення. Його госпіталізували в Миколаїв. Та життя врятувати не змогли – 12 травня серце 50-річного чоловіка зупинилося.
Олександр з дитинства жив у Зеленому Гаї, закінчив місцеву школу, яку будували під керівництвом його батька Сергія. Став учителем історії та права, пізніше додатково – вчителем фізкультури. Любив гру в шахи. Організовував активне дозвілля дітей і дорослих у селі. У 2021 став директором школи. Був місцевим депутатом.
Улюбленим хобі Олександра був його виноградник. Чоловік виготовляв крафтові ігристі вина, мав навіть власні наліпки на пляшки. На день села щороку із кумом Іваном готував 300 літрів рибної юшки та пригощав односельців. Під час повномасштабної війни чоловік допомагав облаштовувати укриття в школі. Родина збирала ковдри для цивільних та військових, які чергували в селі, готували для них їжу.
«Хоч як я не вмовляла його поїхати, коли село почали сильно обстрілювати, але він казав: «Тут же люди ховаються у підвалі. Як я їх залишу?». Він вважав себе відповідальним за них, тому зі старостою чергував у школі. Їхньою основною задачею було робити все, аби не постраждали люди», – сказала дружина Оксана
Вона пригадує чоловіка врівноваженим, відповідальним, компанійським і привітним.
«Він багато жартував, мав чимало друзів. Завжди був біля людей, його поважали. Після загибелі Олександра вдалося знайти міжнародних донорів, які відбудовуватимуть нашу школу. Це те, про що хвилювався Саша. Коли був у лікарні, давав інтерв’ю, дзвонив у різні фонди, розповсюджував інформацію про школу, щоб зберегти її», – розповіла Оксана
В Олександра залишилися дружина, теща та син Дмитро.
Мешканці Зеленого Гаю збирають кошти на відбудову села, яке постраждало від обстрілів. Допомогти можна за реквізитами:
4149499802526119 – Кирикович Світлана Борисівна, волонтерка
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
