Вбиті росією. Олексій Акименко був студентом-педагогом, і вже працював вчителем. Голова культурно-масового сектору факультету. Брав активну участь у діяльності студентської ради. Займався волонтерством. Був єдиною дитиною у своєї мами…
Новини України – НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікують матеріали, оприлюднені на платформі пам’яті “Меморіал” агенції “Або”.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Олексій Акименко
Загиблі у Кривому Розі: Олексій Акименко
Життя 20-річного Олексія Акименка відібрав російський обстріл міста Кривий Ріг 17 січня 2025 року. Ворожа ракета влучила неподалік, коли він був біля підʼїзду будинку. Тоді загинула також бабуся хлопця, а двоюрідна тітка отримала поранення і через декілька годин померла у лікарні.
Олексій народився 12 лютого 2004 року. Закінчив школу №60 у Кривому Розі. Вступив на факультет географії, туризму й історії Криворізького державного педагогічного університету. Був студентом 4-го курсу. Активіст, волонтер. Голова культурно-масового сектору факультету. Брав активну участь у діяльності студентської ради. Надихав інших своїми ідеями.
Разом із навчанням працював учителем географії у Криворізькому ліцеї №35 «Імпульс». У вільний час працював також аніматором. Любив тварин. Був веселим, креативним, руйнував стереотипи і хотів зробити світ кращим.
«У пам’яті він залишиться веселим, активним, неймовірно харизматичним хлопцем. Захоплювався історією, досліджував довкілля, мандрував горами, любив море. Умів дружити, підтримувати, надихати. Займався волонтерством. Мав грандіозні плани щодо свого професійного та особистого життя», – написали у Криворізькому ліцеї №35 «Імпульс»
«Олексій був світлою і доброю людиною. Дуже наполегливий. Вперто доводив свою позицію. Душа компанії – де б він не перебував, завжди у всіх зʼявлявся хороший настрій. Ми з Олексієм багато їздили Україною, і ці поїздки завжди були світлі, позитивні, з гумором. Він нестандартна та цікава особистість, людина з власною думкою. Чесний і справедливий. Ось таким був мій найкращий друг», – розповів товариш Микита Карпенко
Поховали Олексія у рідному місті. У нього залишились мама, дідусь та друзі.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
