Вбиті росією. Ілля Оськін був кандидатом у майстри спорту, учасником Федерації шахів. З перших днів повномасштабної війни безплатно допомагав відновлювати дахи будинків, які постраждали від російських обстрілів. У волонтерському центрі разом з іншими укомплектовував аптечки. Згодом долучився до лав ЗСУ. Боронив Херсонщину. Після поранення повернувся до цивільного життя
Меморіал: вбиті росією – це проект агенції «Або», що створила платформу для збереження пам’яті про загиблих мешканців України. Автори проекту збирають інформацію про українських військових, а також цивільних дорослих та дітей, яких вбила армія російської федерації.
НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікує матеріали, оприлюднені на платформі.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Ілля Оськін
Загиблі у Миколаєві: Ілля Оськін
Ілля Оськін загинув 11 квітня 2024 року у Миколаєві. Він працював монтажником на промисловому підприємстві, куди поцілила російська балістична ракета.
Іллі було 52 роки. Народився у Херсоні. Опісля батьки отримали квартиру у Миколаєві і родина переїхала туди. Ілля мав власну справу – виконував високомонтажні роботи. До повномасштабної війни був промисловим альпіністом. Дуже любив висоту.
З дитинства грав у шахи. Був кандидатом у майстри спорту, учасником Федерації шахів Миколаївської області. Перемагав у турнірах.
У вільний час любив грати з дітьми у бадмінтон, футбол. Обожнював готувати для рідних, а улюбленими стравами були борщ і вареники.
«Наш син теж готує вареники і сестрі допомагає. Щонеділі у нас вареники з сиром, а Ілля любив з капустою…Син каже, що ніхто так смачно їх не приготує, як це робив батько. Мій чоловік дуже любив дітей, навчив їх грати у шахи. Сам він грав дуже добре – навіть сидячи спиною до дошки», – пригадала дружина Ірина
З перших днів повномасштабної війни Ілля безплатно допомагав відновлювати дахи будинків, які постраждали від російських обстрілів. У волонтерському центрі ДОФ разом з іншими укомплектовував аптечки. Згодом долучився до лав Збройних Сил України. Боронив Херсонщину. Після поранення повернувся до цивільного життя.
Дружина та діти Іллі після початку повномасштабної війни виїхали за кордон.
«Під час війни Ілля щодня телефонував дітям, читав казки, казав їм, що війна скоро закінчиться. Він вірив у перемогу…Стійким був, спокійним, добрим. Швидко забував образи і знову вірив людям. Не міг довго злитися. Не був плаксієм, не жалівся. Намагався вирішувати проблеми самостійно. Вірив, що завжди все можна вирішити…. Я просила його берегти себе заради дітей. Донька його шалено любить, їй важко було пережити розлуку з батьком. Вона вірила, що скоро з ним зустрінеться. А тепер закрилася, сказала: «Я не повернуся в Україну – там немає тата». Треба вчитися жити без нього. Це найжахливіше», – сказала дружина Ірина
В Іллі Оськіна залишилися дружина, 11-річна донька, 8-річний син, дві сестри, два племінники та племінниця.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
