22
22

Меморіал: вбиті росією. Адольф Маркевич, 84 роки, Ірпінь, березень

Меморіал: вбиті росією. Адольф Маркевич, 84 роки, Ірпінь, березень

Вбиті росією. 6 березня 2022 року від ворожого обстрілу в Ірпені загинув його син Ігор. За два дні, 8 березня, серце Адольфа Адольфовича зупинилося через сильні хвилювання: син не прийшов додому, він не знав, що з ним трапилося…

Меморіал: вбиті росією – це проект агенції «Або», що створила платформу для збереження пам’яті про загиблих мешканців України. Автори проекту збирають інформацію про українських військових, а також цивільних дорослих та дітей, яких вбила армія російської федерації.

НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікує матеріали, оприлюднені на платформі.

Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.

Вбиті росією: Адольф Маркевич

Меморіал: вбиті росією. Адольф Маркевич, 84 роки, Ірпінь, березень

Загиблі в Ірпені: Адольф Маркевич

Життя 84-річного Адольфа Маркевича обірвалося під час російської окупації Київської області. 6 березня 2022 року від ворожого обстрілу в Ірпені загинув його син Ігор, який не покинув місто, щоби бути поряд із батьком. За два дні, 8 березня, серце Адольфа Адольфовича зупинилося через сильні хвилювання: син не прийшов додому, він не знав, що з ним трапилося…

За походженням Адольф Маркевич – поляк. Народився у селі Білка Радомишльського району, що на Житомирщині. Закінчив семирічну школу, потім – курси керівника колективу художньої самодіяльності, де освоїв гру на баяні. Працював на різних роботах, зокрема на Комарівській меблевій фабриці. Довгий час із родиною жив у Туркменській РСР, де працював на будівництві газопроводу.

На початку 1990-х разом із дружиною і сином повернувся в Україну. Чоловік також мав фах водія бульдозера та працював ним у Києві.

Від народження Адольф мав недугу ока, яка була помітна зовні, та зумів побороти пов’язані з цим психологічні виклики. Створив сім’ю, мав авторитет серед людей. У молоді роки був дуже компанійським і легко знаходив товаришів. Любив жарти. Дуже цінував родину. А син Ігор брав у цьому приклад з батька.

«Бабуся Олена, дружина Адольфа Адольфовича, часто згадувала, що, живучи у Туркменській РСР й заробляючи достатньо грошей, щоб поїхати відпочити на курорті, вони майже завжди проводили відпустку в селі. Особливо намагалися допомогти стареньким батькам дідуся з сінокосом. Як і його син, дідусь любив бавитися з маленькими дітьми, завжди старався їх пригостити чимось смачненьким. Часто він згадував випадок, як врятував свого племінника Колю – той дошкільням без дозволу пішов у ліс і заблукав. Його пів дня шукали всім селом. Знайшов хлопчика, геть знесиленого та заплаканого, саме Адольф Адольфович…», – розповів онук Антон Маркевич

На пенсії чоловік прагнув допомагати родині, брався за різний підробіток, зокрема був охоронником. Навіть коли вже погано бачив, все ж робив щось по господарство. Уранці йшов до криниці, щоби принести відро свіжої води. Казав, що вона набагато смачніша, а цей ритуал нагадує йому дитинство.

У Адольфа Маркевича залишилися невістка, онуки та інші рідні.

УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».

Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/

To Top
Ще новини ⬇
Розділи
Назад
Важливі
Новини
Lite
Допо-га
×