Вбиті росією. Олег Буцик загинув разом з двома друзями, коли пішов забирати тіло ще одного товариша. Усіх чотирьох хлопців поховали у квітні 2022-го на місцевому цвинтарі після того, як українські військові звільнили Чернігівщину.
Меморіал: вбиті росією – це проект агенції «Або», що створила платформу для збереження пам’яті про загиблих мешканців України. Автори проекту збирають інформацію про українських військових, а також цивільних дорослих та дітей, яких вбила армія російської федерації.
НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікує матеріали, оприлюднені на платформі.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Олег Буцик
Олегу Буцику було 25 років. Він загинув 2 березня 2022 року біля села Деснянка, що на Чернігівщині. Разом із друзями – братами Володимиром, Олександром і Сергієм Довбишами – він пішов забирати тіло їхнього родича Ігоря Довбиша (чоловік напередодні підірвався на міні, коли їхав у село з Чернігова). Усі четверо загинули.
Точно невідомо – вони підірвалися на міні чи потрапили під обстріл. Люди чули вибухи незадовго після того, як вони пішли. Але тіла знайшли лише орієнтовно 17-20 березня, коли місцеві жінки відпросилися в окупантів піти до Чернігова за їжею.
«Володимир Довбиш – мій чоловік. А сестру Олега ми взяли під опіку, коли померли їхні батьки – мої друзі. Я чула вибухи з боку лісу після того, як хлопці пішли. Але самих їх знайшла лише наприкінці березня, тоді ми з трьома іншими жінками відпросилися в окупантів піти до Чернігова по їжу. Я пішла тією ж стежкою, якою вони мали йти, і біля лісу знайшла їхні тіла», – розповіла подруга Алла Семирозум
Усіх чотирьох хлопців поховали у квітні 2022-го на місцевому цвинтарі після того, як українські військові звільнили Чернігівщину, а працівники ДСНС розмінували село.
Олег Буцик народився у селі Хмільниця на Чернігівщині. У родині було п’ятеро дітей. Батьки померли, коли найменшій сестрі виповнилося лише 2 роки. Її взяла під опіку подруга родини з Деснянки – Алла Семирозум. Інші діти вже були повнолітні, жили самостійно.
Олег був дуже доброю, чуйною людиною. Він з нами часто жив. Допомагав мені: сидів зі своєю сестричкою, коли мені треба було кудись відійти. Дуже шкода, що все так сталося, – сказала Алла
Після школи Олег служив строкову службу. Був різноробом та охоронником. А останні роки працював менеджером з гуртового продажу канцелярії.
Олег навчався у будівельному ліцеї, але за фахом не працював. Його завжди цікавила військова служба. Після строкової він ще двічі проходив військові навчання. Він був дуже веселим, товариським, мав багато друзів. Це біль не тільки для нашої родини, бабусі, яка його фактично виховувала, але й для друзів і знайомих, – поділилася сестра Людмила
В Олега залишилися брати, сестри і бабуся. Власної родини він створити не встиг.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
