Меморіал: вбиті росією – це проект агенції «Або», що створила платформу для збереження пам’яті про загиблих мешканців України. Автори проекту збирають інформацію про українських військових, а також цивільних дорослих та дітей, яких вбила армія російської федерації.
НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікує матеріали, оприлюднені на платформі.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Матвєй Чикмарьов
Загиблі діти України: Матвєй Чикмарьов
Життя 9-річного Матвєя Чикмарьова відібрала російська армія у Бучі на Київщині 6 березня 2022 року. Хлопчик із молодшим братом і батьками намагалися евакуюватися з окупації, коли їхню автівку обстріляли російські військові.
«Автомобіль загорівся, я отримав поранення. Потім переповз із машини на тротуар, сховався за деревом. Два військові автомобілі між собою порівнялись, про щось поговорили і роз’їхались… Скло автомобіля не було тонованим. Вони бачили, що їхала сім’я з маленькими дітьми…», – розповів батько Олександр
Після того обстрілу вижив лише він.
Матвєй народився у сім’ї Маргарити та Олександра на Донеччині. На Київщину родина переїхала, коли хлопчик мав іти до школи. Матвєй зростав добрим, допитливим, обожнював книжки. Любив гратися із молодшим братиком Клімом.
Перша вчителька Людмила Клокун пригадує Матвєя унікальним школярем із бездоганною пам’яттю. Він читав й одразу переповідав прочитане. Мав гарний почерк.
Це просто унікальне дитя, яке горіло до навчання, – сказала вона
Матвєй грав у шахи. Вивчав англійську. Батьки пророчили йому майбутнє в ІТ чи юриспруденції. У 2021-му він склав перший кембриджський іспит на найвищий бал. У 2022-му готувався складати наступний рівень.
Після 24 лютого 2022-го родина Чикмарьових залишалась у Бучі. Ворог швидко окупував ту частину Київщини. Третього березня хлопчик ще виходив онлайн на дистанційний урок, ділився листом, який написав після початку повномасштабної війни.
Учителька Галина Марченко процитувала його:
«Зараз я сиджу у підвалі та пишу цей текст, я хвилююсь за свою родину, тому що у Бучі щодня йдуть бої. Ми є щитом для нашої столиці – Києва. Якщо мені було б 18 років, я би пішов воювати за Україну. Але мені лише 9…»
Родина спробувала виїхати з окупованого міста 6 березня. Від’їхали від будинку не більш, ніж на 800 метрів, коли автівку розстріляли російські окупанти…
Батькові хлопчика допомогли врятуватись перехожі, які довезли його до лікарні.
Маргариту, Матвєя і Кліма знайшли через тиждень. Їхні імена викарбували на меморіалі, присвяченому жертвам російських військових у Бучі.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
