Меморіал: вбиті росією – це проект агенції «Або», що створила платформу для збереження пам’яті про загиблих мешканців України. Автори проекту збирають інформацію про українських військових, а також цивільних дорослих та дітей, яких вбила армія російської федерації.
НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікує матеріали, оприлюднені на платформі.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Денис Апанасенко
Загиблі на Київщині: Денис Апанасенко
Денис Апанасенко загинув у селі Перемога Броварського району Київщини. 11 березня 2022 року він їхав в евакуаційній колоні, яку розстріляли російські військові.
18-річний Денис жив у Києві разом із матір’ю та на чотири роки старшою сестрою. У перший день повномасштабного російського вторгнення вони переховувалися в укритті школи. Наступного дня тато юнака покликав у село Перемога на дачу.
«Ми погодилися поїхати. Всі ж думали, що ця війна на три дні…», – сказала сестра Дениса, Ангеліна
Невдовзі у Перемогу почала заходити російська техніка, ворог окопався у селі. Зник зв’язок, інтернет. 8 березня не стало світла. Родина не мала води, бо її подавав насос. Не було їжі, запаси брали на кілька днів.
«11 березня пішла чутка, що комусь цього дня вдається виїжджати. Якимось дивом зв’язуюся зі знайомим у селі. Він каже, що може дати машину. За кермо сідає брат, бо вміє керувати механікою. Якісь жінки з села пішли домовлятися у штаб окупантів, щоб дали коридор. Вони дали добро», – пригадала Ангеліна
Автоколона у білих накидках вирушила на виїзд. Минали поля, з яких за ними спостерігали окупанти. Колону зупиняли і давали дозвіл їхати далі.
«Ми вже майже дісталися виїзду, опинилися на відкритому полі. Раптом почули звук – ніби камінням по машині. Я сказала всім випадати з авто. Вже на землі брату у спину прилетів снаряд із гранатомета. По очах та посірілій шкірі побачила, що він помирає. Мама прикривала його однією рукою – її розірвало, стирчали кістки, била кров», – додала Ангеліна
З цієї колони загинули також подружня пара і 13-річний хлопець. Хто вижив, повернувся пішки полями в село.
«Наступного дня знайомий розповів, що у селі є п’яниця, який домовляється з окупантами і забирає тіла. За це бере 600 гривень. Під вечір він привіз брата. Поховали на дачі. Після звільнення провели ексгумацію», – сказала сестра
Дениса вона пригадує дуже хорошим юнаком. У школі він займався футболом, проте через проблеми з колінами кинув спорт. Потім навчався у коледжі, хотів стати ІТ-спеціалістом.
«Він був дуже добрий, ласкавий, компанійський. Мав багато друзів, які після його смерті нам із мамою дуже допомагали», – сказала Ангеліна
У Дениса залишилися мати, батько і сестра.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
