Меморіал: вбиті росією – це проект агенції «Або», що створила платформу для збереження пам’яті про загиблих мешканців України. Автори проекту збирають інформацію про українських військових, а також цивільних дорослих та дітей, яких вбила армія російської федерації
НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікує матеріали, оприлюднені на платформі.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Тетяна Перебийніс
Загиблі на Київщині: Тетяна Перебийніс
43-річна Тетяна Перебийніс загинула 6 березня 2022 року в селі Романівка на Київщині. Того дня вона зі своїми дітьми Микитою та Алісою намагалися евакуюватися з Ірпеня. У супроводі двох сусідів вони виїхали в бік села Стоянка, однак виявилося, що його захопили окупанти. Тетяна вирішила покинути авто. Разом з дітьми пішла у напрямку села Романівка. Там родина потрапила під мінометний обстріл. Один із снарядів влучив поряд з Тетяною, Микитою й Алісою. Уламки смертельно поранили їх. Разом з ними загинув і волонтер, що вивів їх з-під Романівського мосту.
«Востаннє ми говорили з дружиною 5 березня. Обговорювали план евакуації. Я вибачився, що мене немає поряд. На той момент був у Донецьку із хворою матір’ю. Ми усі використовували сервіс гугл-геолокація, який показує останню точку перебування людини. О 9:00 6 березня телефон Тетяни оновив координати в районі села Романівка, а о 9:30 перемістився у 7-му лікарню міста Києва. Смартфони дітей були вимкнені. А потім журналістка The New York Times, яка стала очевидицею подій, виклала у твітер фото моїх рідних…», – розповів Сергій Перебийніс, чоловік Тетяни
Тетяна була родом із Донецька. Навчалася у Донецькому національному університеті, де здобула фах бухгалтера. У 1999 році познайомилась з майбутнім чоловіком Сергієм. У подружжя народилися двоє дітей – син Микита і донька Аліса. У Донецьку Тетяна працювала бухгалтеркою, директоркою будівельної фірми. В 2014 родина була змушена виїхати з окупованого міста до Києва, а згодом – до Ірпеня. У столиці Тетяна працювала бухгалтеркою в ІТ-компанії, а згодом обійняла посаду фінансової директорки.
Згадуючи дружину, Сергій каже, що вона завжди йому в усьому допомагала.
«Тетяна завжди була новаторкою. Вона завжди пробувала щось нове, якісь нові технологічні девайси, дуже любила прогрес. Завжди купляла новинки і ми разом їх тестували. Останні три роки ми жили, як ідеальна родина. Придбали другого собаку, й у нас було два йорки. У нас нарешті був свій дім, достаток, ми мали можливість жити і робити все, що хотіли. Любили спільний відпочинок – кататися на велосипедах, займатися спортом. Багато подорожували за кордоном. Ми мріяли зустріти старість разом, придбати будиночок десь біля моря – в Україні, Італії чи Іспанії. Ми були дуже щасливі», – сказав Сергій
Колега та подруга Тетяни Вікторія Ісаєва додала, що Тетяна ніколи не зупинялася на досягнутому.
«Тетяна була дуже цілеспрямованою людиною, як у роботі, так і в особистому житті. Вона завжди бачила результат, до якого йшла. Таня розбиралась у бухгалтерському обліку кількох країн. Володіла фантастичним вмінням обʼєднати людей, чітко окреслити їм шлях та мету, а також подарувати віру та впевненість. Вона багато вчилась, наприклад, ходила на уроки англійської мови після роботи… В неї якось так складалось, вона вміла так організувати свій час, що вистачало на все».
Тетяну та її дітей поховали на цвинтарі під Обуховом Київської області.
У загиблої залишилися чоловік, батьки, друзі, колеги.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
