Меморіал: вбиті росією – це проект агенції «Або», що створила платформу для збереження пам’яті про загиблих мешканців України. Автори проекту збирають інформацію про українських військових, а також цивільних дорослих та дітей, яких вбила армія російської федерації
НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікує матеріали, оприлюднені на платформі.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Людмила Шайхутдінова
69-річна жителька Маріуполя Людмила Шайхутдінова померла 29 вересня 2023 року в Одесі. Коли вона побачила через вікно ворожі ракети, її серце не витримало…
Людмила Шайхутдінова народилася в Маріуполі. Жила у селищі Піщане на вулиці Великій Морській. Закінчила школу №33. Разом із чоловіком Раіфом Шайхутдіновим виховувала двох дітей. Раділа єдиному онукові. Працювала у Маріупольському морському торговельному порту на посаді тальмана і старшого тальмана.
Рідні пригадують її життєрадісною, людиною з хорошим почуттям гумору. Доброю і товариською. Людмила дбала про добробут родини, любила і смачно готувала для рідних, яких збирала за великим столом. У вільний час розгадувала кросворди, багато читала, в’язала.
До початку повномасштабної війни опікувалася своєю старенькою мамою і її старшою сестрою.
Здоров’я Людмили теж було слабке. Вона перенесла інсульт. Коли почалася широкомасштабна війна, ліків для неї бракувало, адже в місті була гуманітарна катастрофа. Не було й достатньо їжі. Ударом для жінки стала й загибель її чоловіка. У ніч на 8 березня 2022 року він отримав поранення внаслідок ворожих обстрілів – Раіфа вдарило будівельним уламком у спину, в ділянці серця. Через це відійшов стент.
«Не було ліків, не було жодної медичної допомоги. Серце батька зупинилося 23 березня. Він ще встиг довезти до двору візок із водою. Помер із усмішкою на обличчі. Стояв, спершись на ручку візка. Ми з мамою так його і знайшли», – розповіла донька Наталія
Людмила важко переживала окупацію рідного міста. Казала, що вона наче у в’язниці. Мріяла про звільнення Маріуполя.
Із окупації до Одеси Людмила з донькою виїхала 23 листопада 2022 року – син із дружиною повернулися в місто, щоби на ледь уцілілій батьковій автівці вивезти рідних.
Після перетину пропускного пункту у Василівці нас обстріляли російські військові. Ми дивом вціліли. Мати всю дорогу ховала у кишені сувенірну тарілку з написом: «Маріуполь – це Україна, – розповіла Наталія
29 вересня 2023 року російські військові вчергове обстріляли Одесу. Людмила бачила ракети через вікно. У неї стався обширний інфаркт.
Операція з коронарного стентування не допомогла. За кілька годин мати померла, – зазначила донька
Людмила Шайхутдінова заповіла дітям кремувати її та перепоховати поряд із чоловіком у вже звільненому Маріуполі.
У Людмили залишилися син, донька, онук, невістка, брат і матір.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
