Меморіал: вбиті росією – це проект агенції «Або», що створила платформу для збереження пам’яті про загиблих мешканців України. Автори проекту збирають інформацію про українських військових, а також цивільних дорослих та дітей, яких вбила армія російської федерації
НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікує матеріали, оприлюднені на платформі.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Любов Панченко
Загиблі у Бучі: Любов Панченко
30 квітня 2022 року у столичній лікарні померла видатна українська мисткиня, художниця-модельєрка, шістдесятниця Любов Панченко. Під час російської окупації Бучі вона залишилась у своєму будинку. Мешкала сама. Потребувала медичної допомоги і догляду, утім отримати цього в умовах окупації не могла.
«2 березня мій чоловік заїхав до тітки і залишив пакунок із продуктами. А наступного дня місто окупували російські військові. Лісова Буча, де мешкала тітка, була ізольованою. Солдати не пускали туди і не випускали звідти, а ті, кому вдавалося пройти, вже не поверталися живими. Сусід Любові Михайлівни готував їжу на вогнищі. Одного дня до нього підійшов її собака. Сусід зрозумів, що потрібно йти за ним до будинку. Тітка погано себе почувала. Він приносив їй рідке харчування, намагався годувати, але вона майже нічого не їла. Після звільнення Бучі волонтери й українські військові відвезли тітку в лікарню, де вона померла. Окупація, приліт у сарай у її дворі – все це дуже підірвало здоров’я Любові Михайлівни», – розповіла племінниця Ірина
Любові Панченко було 84 роки. Вона народилася у Київській області. З дитинства мала хист до малювання. Попри те, що батьки не підтримували її захоплення, закінчила Київське училище прикладного мистецтва – відділення вишивання. А згодом – вечірнє відділення факультету графіки Українського поліграфічного інституту. Працювала швачкою у кравецькій майстерні, а потім стала художницею-модельєркою. Створювала ескізи одягу, декоративний розпис, аплікації з тканини, графіку, живопис. Інші майстрині часто копіювали її візерунки.
У творчості Любові завжди були українські мотиви. Вона вплітала національні орнаменти в малюнки і дизайн одягу. У часи радянської окупації обстоювала українську мову і культуру. За українську позицію влада СРСР переслідувала мисткиню.
«Любов Михайлівна жила мистецтвом. Вона була двічі одруженою, не мала дітей. З другим чоловіком Олексієм Олійником побудували у Бучі поряд із озером будиночок за власним дизайном. Оформили його у народному стилі – із дерев’яними гілками і корінням. Любов Михайлівна була почесною громадянкою Бучі. Міська рада запропонувала догляд за нею, тож ми погодилися. Останні роки вона була на пенсії. Творчу спадщину Любові ми передали до Музею шістдесятництва у Києві», – додала племінниця Ірина
Любов Панченко поховали 2 травня 2022 року на Яблунському кладовищі в Бучі, поряд із могилою її чоловіка – художника Олексія Олійника.
У Любові залишилися сестра, племінниця, друзі та шанувальники її творчості.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
