Меморіал: вбиті росією – це проект агенції «Або», що створила платформу для збереження пам’яті про загиблих мешканців України. Автори проекту збирають інформацію про українських військових, а також цивільних дорослих та дітей, яких вбила армія російської федерації
НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікує матеріали, оприлюднені на платформі.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Олег Булавенко
Загиблі на Київщині: Олег Булавенко
48-річного Олега Булавенка російські окупанти розстріляли 25 лютого 2022 року, коли він виїжджав зі селища Іванків на Київщині. Напередодні чоловік вивіз свою рідню, а повернувся за трьома німецькими вівчарками.
Олег їхав разом із сином Вадимом. Повз селище рухалися колони російської військової техніки. Олег був за кермом, а Вадим фільмував на телефон усе, що відбувалося. Побачивши при виїзді з Іванкова (за 200 метрів до кільцевої дороги) величезну колону, тато й син зупинилися. Раптово, без попередження, російські солдати, не припиняючи рух, почали стріляти по їхній автівці.
«У батька був больовий шок, йому відірвало праву ногу і п’ятку на лівій нозі. Я зміг виштовхнути його з машини і вискочив сам, сховавшись за авто. Тато лежав на дорозі. Німецькі вівчарки, яких ми вивозили, скавуліли. Я перетягнув батька в яму, що поруч з дорогою. Ми лежали там кілька годин, поки тривав обстріл. Говорили. Він мене не відпускав, а потім сказав: «Можеш іти, синок». Я побіг за допомогою, але батько помер від втрати крові», – розповів Вадим
Олег Булавенко був родом зі селища Іванків. Майже одразу після закінчення школи пішов працювати. Став будівельником, мав власний бізнес. Останні 5 років працювали разом із Вадимом – зводили будинки під ключ. Олег був майстром на всі руки, компанійським, любив караоке. Обожнював мотоцикли, мав їх багато, один із фаворитів – «Ява».
Батько завжди досягав цілей. Був людиною слова. Веселий – без жартів і приколів не міг прожити й дня, багато усміхався. Коли він загинув, це була одна із перших смертей цивільних, про яку говорили публічно. Російські пропагандистські ЗМІ та телеграм-канали писали, що українські військові розстріляли цивільних, які тікали від бойових дій і «нацистів». Але я бачив, що саме із російської техніки з буквою «V» розстріляли наше авто. Я би дуже хотів, щоб знайшли винуватців і вони були покарані, – сказав Вадим
Дві вівчарки, які були в автівці Олега, загинули від поранень, а третя вижила і п’ять днів не відходила від убитого господаря. Стільки часу не могли забрати його тіло, адже навколо було багато російської військової техніки, точилися бої.
2 березня тіло батька вдалося забрати з місця розстрілу. Його похоронили у дворі будинку, адже російські солдати стояли на цвинтарі та не дозволяли ховати загиблих. Після звільнення Київщини 3 квітня ми його перепоховали, а 4 квітня народилася онука, яку він так і не встиг побачити…, – розповів Вадим
У загиблого залишилися дружина, син, дочка, внучка, матір.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
