Меморіал: вбиті росією – це проект агенції «Або», що створила платформу для збереження пам’яті про загиблих мешканців України. Автори проекту збирають інформацію про українських військових, а також цивільних дорослих та дітей, яких вбила армія російської федерації
НСН під час загальнонаціональної хвилини мовчання щодня публікує матеріали, оприлюднені на платформі.
Всі ці люди просто хотіли жити на своїй землі.
Вони – не цифри в статистиці.
Ми не маємо права забути.
Вічна і світла пам’ять кожному! Співчуття рідним і близьким.
Вбиті росією: Тетяна Крамаренко
Загиблі на Херсонщині під час повені: Тетяна Крамаренко
63-річна Тетяна Крамаренко потонула на вулиці 200 років у місті Гола Пристань Херсонської області. Це трапилося 7 червня 2023-го внаслідок підриву російськими окупантами греблі Каховської ГЕС. Вибух на ГЕС пролунав 6 червня. Поряд із Тетяною загинули її чоловік Віктор та матір Антоніна.
Тетяна Крамаренко була родом з Голої Пристані. Понад 27 років працювала у філії Олешківської швейної фабрики. Коли вона закрилася, підпрацьовувала в лікарні, також – у приватного підприємця в Голій Пристані.
«На початку 2000-х років з мамою трапилося лихо. Вона прийшла з роботи в обідню перерву додому і заскочила на гарячому злодіїв. Грабіжники, щоб приховати сліди злочину, намагалися її вбити. Вони сильно побили маму та втекли. Думали, що вона померла… Мама вижила. Від отриманих травм у неї почався процес відмирання клітин мозку. Вона отримала інвалідність», – розповіла Вікторія Грінєнкова, донька загиблої
Після тих подій Тетяна більше не працювала. Займалася домашнім господарством, доглядала город.
Біда трапилася і з її чоловіком Віктором. Він – ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС. Через радіацію у Віктора розвинулася променева хвороба, а потім почалася гангрена і довелося ампутувати ноги.
Коли Голу Пристань затопило, Тетяна, ймовірно, могла рятувати себе й вибиратися на дах будинку. Однак не могла покинути чоловіка, який пересувався на візку, та свою літню, майже незрячу, матір.
Уже потім у волонтерському човні, що пропливав неподалік їхнього дому, для трьох людей не знайшлося місця. Вони залишилися зі стихією сам на сам і потонули.
«Багато людей не зрозуміли масштаб катастрофи, тому залишились у місті. Це, в основному, пенсіонери, люди з інвалідністю. Вони не зрозуміли, яке лихо може статися. Вони могли би бути живі, але їх не врятували… Про лівий берег, про те, що там відбулося, треба кричати. Я хочу сказати людям: не потрібно залишатися там, де «гучно», не бійтеся виїжджати. Потім можна повернутися до рідних стін, а життя вже не повернути», – сказала Вікторія Грінєнкова
Тетяну, її чоловіка і маму поховали у селищі Каланчак.
«Мама була дуже сильною, вольовою жінкою. Вона була найкращою і найдобрішою. Нам пощастило мати таку маму. Вона ніколи не опускала рук – попри всі випробування долі. Смачно готувала. Допомагала іншим. Уміла так розпорядитися коштами, що за пенсію могла купити найнеобхідніше і ще й заощадити на подарунки дітям та онукам. У нас були дуже теплі стосунки. Ми завжди зідзвонювалися. Навіть у свої 47 років я була наче зв’язана з нею пуповиною. Разом із мамою померла частина мене», – розповіла донька загиблої
У Тетяни Крамаренко залишилися діти та онуки.
УВАГА! Допоможіть зберегти пам’ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих на сайті Меморіал: «Вбиті росією».
Інші трагічні історії тут: https://nikopolnews.net/tag/memorial/
