Психолог Дана Нагорна розповіла, як допомогти дитині пережити втрату близької людини. Війна змушує всю країну і кожного українця жити в стані постійного стресу.
На жаль війна забирає життя як цивільних, так і військових.Про це НСН дізнався з повідомлення МОЗ.
Дуже важко пережити втрату рідної людини, особливо дитині. За словами психолога, навіть у такому випадку дитині потрібно говорити правду.
Не говоріть неправду
Тато не поїхав у відрядження, не злетів на небо і не заснув. Ці твердження дають дитині марні надії. Правда сказана пізніше буде ще болючішою. Наслідки сказаної Вами неправди можуть бути непередбачуваними: сміх, сльози, відстороненість. Дитина почне боятися засинати або ж літати літаками.
Дайте дитині попрощатися з померлим
Не потрібно “берегти” дитину від можливості попрощатися з загиблим під час похорон, або ж прийти на могилу пізніше. Під час відвідування могили можна принести квіти чи малюнок “для тата”. Процес прощання важливий. Він допоможе дитині прийняти факт смерті.
Не перекладайте на дитину свій тягар переживань
Не потрібно перекладати на дитину тягар своїх переживань. Вона сприймає горе не так, як доросла людина. Сльози можуть враз змінитися сміхом, бо дитина живе моментом. Те, що вона починає радіти чомусь, не зменшує її горя від втрати.
Не пригнічувати свої емоції
Не пригнічувати свої емоції, не кажіть, що у вас все в порядку. Адже горювати при втраті близької людини – це нормально.
Не лякайте дитину функціями померлого
Не потрібно наділяти дитину функціями померлого: ти тепер за старшого, ти головна в сім’ї. Дитина має лишатися дитиною. Можна сказати, що добре бути таким хоробрим як тато, або добрим, як мама. Важливо підтримувати дитину в горі тим, що показувати, як ви впораєтеся з нещастям. Потрібно ділитися з дітьми своїми емоціями і думками про подальше життя.
Пам’ятайте! Перший рік без близької людини – найважчий. Потрібно разом з дитиною проживати перші дати без померлого: день народження, свято, роковини. Горювати – це нормально, і проходити через горювання краще разом.
Як підтримати дітей під час війни: поради психолога
