Вже декілька місяців поспіль точаться запеклі бої за Бахмут. Російські окупанти не полишають спроб захопити місто. У Інституті вивчення війни (ISW) розповіли, чому важливо утримувати Бахмут
Аналітики Інституту вивчення війни зазначають, що українська оборона Бахмута, ймовірно, є стратегічно правильною спробою, попри її витрати для України. Про це розповідає НСН
На думку аналітиків, витрати ресурсів ЗСУ під час операції в Бахмуті пов’язані з планами щодо наступу в інших місцях.
Україна б заплатила значну ціну за те, щоб дозволити російським військам легко взяти Бахмут. Сам по собі Бахмут не має ні оперативного, ні стратегічного значення, але якби російські війська взяли його відносно швидко, вони б могли сподіватися на розширення операцій, а Україна після відступу втратила б хороші оборонні позиції, йдеться у звіті.
Аналітики також вважають, що США «легковажно» оцінили розрахунок України з оборони міста, вважаючи його «політичним».
Чому для України важливо утримувати Бахмут
Російські війська займають понад 100 тисяч квадратних кілометрів української території, включаючи кілька міст, і звірять над мирним населенням.
Політичні та військові лідери цілком розумно зважують ці фактори при ухваленні рішення про збереження чи поступки певних груп населення.
«Американцям не доводилося робити такий вибір з 1865 року, і їм не слід поспішати нехтувати міркуваннями, які були б для них цілком реальними, якби американські міста зіткнулися з такими загрозами», – пишуть аналітики.
На підтримку того, що українські сили обрали правильну стратегію щодо стримування у Бахмуті, експерти нагадали аналогічну операцію поступового виснаження противника на початку літа 2022 року.
Російські війська місяцями намагалися прорвати ефективну українську оборону у Сєвєродонецьку та Лисичанську, і захопили Лисичанськ лише після контрольованого відходу українців із цього району. Захоплення виявилося в оперативному плані незначним, а кінцевим результатом української оборони цього району стала кульмінація російського наступу на Донбасі.
Українська оборона Бахмута, ймовірно, сприятиме аналогічному результату – російські сили перекидають у цей район сили та техніку з травня 2022 року і ще не досягли якихось значних успіхів в оперативному відношенні, які серйозно загрожують українській обороні цього району.
ISW вважає, що українські сили в Бахмуті, попри втрати, перешкоджають спроможності Росії продовжувати наступ в інших місцях.
«Захід сприяв тому, що Україна не змогла скористатися скутістю російських військ у Бахмуті, повільно переміщуючи або утримуючи системи озброєнь та постачання, необхідні для великомасштабних контрнаступальних операцій», – констатують експерти.
Ключові висновки аналітиків ISW:
- Українська оборона Бахмута, напевно, є стратегічно обґрунтованою операцією, попри втрати для України.
- Дискусія блогерів навколо повідомлення про заміну генерал-полковника Михайла Теплинського на генерал-лейтенанта Олега Макаревича на посаді командувача Повітряно-десантних військ Росії (ВДВ) ще більше підкреслила розкол між двома основними групами в Міноборони Росії.
- Дискусія блогерів із цього питання також дає уявлення про внутрішню динаміку Міноборони Росії, яка могла призвести до усунення Теплинського.
- Євген Пригожин розпочав серію інформаційних операцій, спрямованих на те, щоб уявити себе героєм-жертвою Росії у хрестовому поході проти дрібної та корумпованої російської влади.
- The Sun повідомила, що розвідка США оцінює загальні втрати російських військових в Україні у 188 тисяч осіб.
- Російські окупанти продовжували обмежені наземні атаки, щоб відновити втрачені позиції лінії Сватове-Кремінна.
- Російські окупанти продовжували завдавати ударів по Бахмуту і на захід від Донецька.
- Російські окупанти мабуть, поступово просуваються вперед у районі Бахмута.
- Доступні дані із відкритих джерел станом на 21 січня вказують на те, що заяви російського окупаційного чиновника Володимира Рогова від 20 січня про захоплення великої території, ймовірно, є частиною російської інформаційної операції.
- Скарги російських блогерів вказують на те, що російські збройні сили продовжують покладатися на мобільні телефони та незахищені цивільні технології для виконання основних військових функцій, що є серйозним порушенням оперативної безпеки.
