Сотні проросійськи налаштованих громадян спокійно жили в Україні і навіть займали різні керівні посади або мали депутатські мандати. Війна, розв’язана російською федерацією у 2014 році, не змінила ситуацію суттєво. А з початком повномасштабного наступу рф ми всі зрозуміли, що це була бомба сповільненої дії. Антиукраїнські «елементи» зустріли загарбників з квітами і допомогли їм швидко окупувати території. На їх руках в тому числі – кров маріупольців та інших захоплених населених пунктів України. Про те, як колаборантам і зрадникам перекрити шлях до політики у подальшому, розмірковують у своєму матеріалі Ірина Федорова і Вікторія Олійник, передає НСН, посилаючись на zn.ua.
Фахівці вважають, що заборона партій та позбавлення мандатів – легкий, але не найефективніший шлях.
Втім наразі у парламенті розглядають чотири законопроєкти, які стосуються місцевих депутатів із заборонених партій. Урядовий законопроєкт пропонує позбавляти їх мандатів, три інші – розпустити фракції цих партій, не позбавляючи мандатів.
«Сама собою заборона партій дратує суспільство. Громадяни вимагають покарання за злочини. Для суспільства критично важливо, щоб колаборанти і зрадники надалі не могли ставати депутатами чи займати державні посади», – наголошується у матеріалі Ірини Федорів і Вікторії Олійник «Депутати проросійських партій: у кого планують забрати мандати, і чи це допоможе».
Однак заборона проросійських партій та позбавлення мандатів колаборантів і зрадників без якісної роботи правоохоронної і судової систем є ілюзією вирішення проблеми.
Ніщо не завадить проросійським політикам купити іншу юридичну особу або створити її з нуля. Вони навіть можуть назвати її так само, як називалася заборонена партія.
Крім того, правники не впевнені, що заборона партій встоїть, якщо проросійські сили будуть судитися далі. Зокрема, рішення українських судів можуть бути переглянуті в Європейському суді з прав людини.
Справ, пов’язаних із забороною партій, діяльність яких була афілійована з іноземними агентами ЄСПЛ не розглядав. Практику заборони партій можна розглядати з інших підстав, а з огляду на цю практику, ці рішення переважно неоднозначні, пояснює юрист-міжнародник Богдан Бернацький.
Заборонити балотуватися знову всім, хто хоч колись брав участь у виборах від проросійських партій, – теж не вихід. Адже обмеження права обиратися без судимості за вчинення умисного злочину може бути оскаржене і в Конституційний суд України, і в ЄСПЛ. Приклади, коли раніше люстровані чиновники вигравали позови, вже є.
Політично обґрунтованою, але сумнівною з конституційної точки зору виглядає й ідея позбавлення місцевих депутатів мандатів у зв’язку з обранням від заборонених партій, викладена в урядовому законопроєкті № 7476, вважає експерт з юридичних питань IFES в Україні Денис Ковриженко.
Особливо в той час, коли їх колеги від тих самих політсил продовжують законотворчу роботу у парламенті, утворивши, наприклад, нові депутатські групи.
«Оскаржити позбавлення мандатів у ЄСПЛ буде неможливо, адже Конвенція не передбачає підстав позбавлення мандатів. Проте щодо подальших обмежень балотуватися можуть виникнути проблеми. Тут важливо розуміти, яким чином та в якому обсязі встановлюватимуться такі обмеження. Якщо вони будуть тимчасовими та обґрунтованими, то оскаржити їх в ЄСПЛ виявиться значно складніше, ніж люстрацію», – пояснює правозахисник Володимир Яворський.
Значно дійовішим і більш законним способом обмежити право балотуватися є кримінальні справи, які порушують проти колаборантів. Цей механізм потребує якісної роботи правоохоронної і судової систем.
На відміну від ризику оскарження заборони партії у ЄСПЛ, доведення провини політика у держзраді чи колабораціонізмі обмежить йому можливості подавати документи в ЦВК і балотуватися.
Яскравим прикладом є проросійський політик Олег Царьов, який 2014 року на законних підставах зміг балотуватися у президенти України, однак після вироку суду не зможе подати жодних документів до ЦВК.
Звільнення Криму — представниця Зеленського розповіла про мілітарний шлях
