Апатія під час війни – на жаль, поширене явище. І це зрозуміло – адже це стан, який часто приходить після сильного емоційного напруження. Він змінює собою страх і шок. Організм не може постійно переживати сильні емоції.
Про це, зокрема писав у своїй книзі «Геррон» швейцарський письменник Шарль Левинські. В його романі є така цитата:
Ефекти слід використовувати дуже економно, інакше увага публіки притуплюється і вона впадає в апатію
Втім, на жаль, ми не в театрі і не в кіно. Ми не можемо перервати страшне дійство, просто закривши книгу. Війна навколо нас навіть якщо ми далеко від лілії фронту. Вона стала нашим життям, закресливши життя попереднє. І те, що якісь три роки тому було одиничними трагічними випадками та викликало широкий суспільний резонанс, тепер відбувається щодня. Смерті дітей і молодих людей. Родин. Масштабні пожежі. Руйнування цілих міст. Сльози і біль навколо.
Наш мозок іноді не здатен впоратися з такою кількістю негативної інформації. Через це людина може впадати в апатію.
Тут ще й зіграли свою роль невиправдані надії на швидке закінчення війни. Та повна невідомість попереду. За словами психологів, одна з причин апатії – розчарування від невідповідності наявної дійсності внутрішнім очікуванням від неї.
Апатія під час війни – як з нею впоратися
Однозначної відповіді не буде, але декілька порад психолога у цій статті наведемо.
Що таке апатія?
Фахівці називають цим словом періоди морального спустошення, емоційного виснаження, байдужості до всього навколишнього. Те, що раніше викликало задоволення, стає неактуальним і нецікавим. Додається відчуття втоми, відсутність бажання спілкуватися, неуважність.
Апатія – це тяжкий стан млявості, байдужості, відсутності сил і мотивації. Втрата інтересу до хобі та речей, які раніше радували та здавалися важливими.
Симптоми апатії:
- відсутність настрою: бувають періоди «просвітлення», але людина все одно живе у сумі;
- постійна втома, знижений рівень енергії: відчуття, що зранку прокидаєшся вже втомленим;
- відсутність концентрації, проблеми з запам’ятовуванням інформації;
- відсутність зацікавленості у роботі, хобі, сімейних питаннях;
- відсутність мотивації та прагнень.
Як подолати апатію?
Якщо ви визнаєте, що знаходитесь у стані апатії, варто спробувати хоча б трохи полегшити свій стан.
Ось що радить психотерапевтка Оксана Єфремова
- Не дозволяйте собі залізти в куточок і нічого не робити.
- Дуже важливо діяти, попри все і всі думки. Уявіть, що ці думки – руський воєнний корабель, і відправте у заданому напрямку. Не треба дослухатися до зневіри і “всьопропало”, це наслідки фізіології. Вони не несуть жодної користі. Вважайте, що це етап “похмілля” – у зневірі нема чого аналізувати.
- Заплануйте свої задачі на день. Поставте будильник із нагадуванням і робіть, не зважаючи на будь-яке “не хочу”.
- Пам’ятайте: багато хто зараз відчуває те ж саме, що й ви. Усім необхідно зараз відчувати себе важливими і корисними у своєму оточенні. Отже, активно залучаємо близьких до дій і допомоги.
- Що б не було, за першої ж можливості, робіть свою рутину: мити руки, голови, чистити зуби, голитися. Їсти – навіть якщо не лізе, хоч ложечку.
- Допоможіть близьким з цим: ті, хто забили навіть на цю просту діяльність – найтяжчі пацієнти, тож не допускайте цього!
- Щодня, не зважаючи на хочу/не хочу, можу/не можу, ми всі маємо зробити три задачі: соціальну, спортивну і когнітивну.
- Нам потрібен рух, особливо в стресі – це стабілізує, приводить до тями і надає сил діяти. Хоча б три присідання, або ходьба колами – будь-який активний і хоча б відносно інтенсивний рух.
- І нам потрібні наші мізки і здатність вчитися, запам’ятовувати і аналізувати. Тож вкрай важливо, і в тому числі для профілактики ПТСР, задіяти цю функцію. Щодня, хоча б щось одне нове вивчити і запам’ятати. Нове слово іноземною. Інструкції з медичної допомоги, або використання зброї. Важливо не просто подивитись, але саме вивчити, запам’ятати.
- Не дозволяйте собі лежати весь день в куточку дивлячись у стіну. Хоча б одну маленьку корисну дію треба зробити.
- Не чекайте приходу мотивації. Фізіологія іноді працює в зворотному напрямку: спочатку діємо на автоматі, через не хочу, а потім приходить “дофамінчик” і дає нам мотивацію продовжити.
- Намагайтеся відкласти постійний скролінг стрічки новин. Найголовніші новини – у вас за вікном. Максимум, перевіряйте по 5-10 хвилин на годину, не частіше.
Психолог Тетяна Єрмолаєва додає:
- усвідомте, що маєте проблему та хочете допомогти собі;
- складіть та дотримуйтесь щоденного розкладу: регулярне харчування, гігієна та фізичні вправи;
- не забувайте про гігієну сну: засинати та прокидатися треба в один час, не користуйтесь гаджетами перед сном;
- плануйте небагато задач і намагайтесь їх виконувати, але не перевантажуйте себе;
- виконуйте дихальні вправи;
- додайте у свій режим щоденні прогулянки, навіть нетривалі;
- робіть те, що наповнює вас позитивом: певне хобі, медитації, читання книг, перегляд фільмів чи серіалів тощо;
- поділіться із кимось своїми переживаннями та емоціями, виговоріться.
Якщо ви відчуваєте, що не справляєтесь – не зволікайте, звертайтеся за підтримкою до кризових психологів.
Читайте також: “Що буде далі”? Відома волонтерка дала 9 цінних порад українцям
