Український фільм «20 днів у Маріуполі» режиреса Мстислава Чернова отримав «Оскар» як найкращий повнометражний документальний фільм. І це перший в історії України «Оскар» за кінострічку, передає НСН.
Мені б хотілося, щоб я цього фільму ніколи не знімав. Я хотів би поміняти цей «Оскар» на те, щоб Росія ніколи не нападала на Україну, ніколи не окуповувала наші міста, щоб росіяни не вбивали десятки тисяч моїх співгромадян», — сказав зі сцени Чернов, куди разом із ним вийшли фотокореспондент Євген Малолєтка та продюсерка Василіса Степаненко, які разом із режисером працювали в оточеному Маріуполі у 2022 році
Я хотів би, щоб вони звільнили всіх заручників, усіх військових, які захищали свою землю, усіх цивільних, яких вони тримають у своїх в’язницях. Але я не можу змінити історію і минуле. Проте ми всі разом, ви, і я серед вас, одні з найталановитіших людей у світі , ми можемо зробити так, щоби історію виправити, щоби правда перемогла, і щоби загиблі люди Маріуполя і ті, хто віддали свої життя, ніколи не були забуті, тому що кіно формує спогади, а спогади формують історію – додав режисер
Фільм “20 днів у Маріуполі” включає кадри, які Мстислав Чернов та його колеги-журналісти Associated Press зняли протягом 20 днів облоги українського міста на початку повномасштабного вторгнення РФ. У ньому показані злочини російської армії в Україні, які свого часу шокували світ: обстріл пологового будинку, масові вбивства мирних жителів, гуманітарна катастрофа у місті.
Мстислав Чернов розповів в інтерв’ю «Голосу Америки»:
Маріуполь швидко оточили і так сталося, що всі міжнародні журналісти поїхали до Києва, бо вважалося, що там буде головна битва. Наша команда — я, Євген Малолєтка та продюсерка Василиса Степаненко — вирішила залишитися до кінця і продовжувати робити те, що ми робили. За ці 20 днів, які ми провели в Маріуполі, ми зняли багато кадрів, що розійшлися по всьому світу, наприклад, кадри пологового будинку. Всі відео, які бачив світ з Маріуполя в перші дні вторгнення, були зняті мною, а фотографії – Євгеном Малолєткою.
Я зміг відправити з Маріуполя приблизно 40 хвилин із 30 годин, які зняв. Ми вивезли жорсткі диски з усіма цими матеріалами, буквально прорвалися через 15 російських блокпостів. Коли я робив цей фільм, я сподівався, що люди зможуть побачити ширший контекст — це розповідь про місто, людей. Це багато болю, але й надії. Я сподіваюся, що це надихне міжнародну аудиторію робити більше і не забувати
20 днів у Маріуполі: трейлер
Українська кінорежисерка, письменниця, авторка поетичних і прозових творів, кіносценаріїв Ірина Цілик так прокоментувала «Оскар» для «20 днів у Маріуполі».
Коли я дізналася, що фільм “20 днів у Маріуполі” таки отримав Оскар, то передусім подумала про одного з його героїв – поліцейського Володимира. Про його безкінечну віру в те, що цей фільм може хоч щось змінити. Ціною величезного ризику для власного життя і життя своєї родини, Володимир допомагав авторам вивезти з окупованого Маріуполя відзнятий матеріал. Вони проїхали всі разом в одній розбитій обстрілами машині через 15 (!) ворожих блокпостів (100 км окупованої росіянами території), а під сидіннями машини були сховані камери і харди з матеріалами, за які їх всіх могли розстріляти. Навіть не уявляю собі, що вони відчували.
Ірина окремо подякувала авторам фільму і його героям за їхню сміливість.
Цей фільм – саме той випадок, коли кіно є не лише художнім висловлюванням, а й дуже потужною зброєю. Під час своєї промови Мстислав каже: “Я б хотів ніколи не зняти цей фільм”. Так, ми б усі хотіли, щоб не було приводів і можливостей його зняти. Але історія не знає умовного способу, і оскільки росіяни вчинили всі ці страшні злочини в Україні та Маріуполі зокрема, великою удачею є те, що цей унікальний документ існує, – написала вона
Кінорежисерка додала:
Коли я пишу про “удачу”, я знову думаю про ціну, яку платять деякі журналісти та кінематографісти, намагаючись щосили зафіксувати ті чи інші події. Думаю про Мантаса Кведаравічюса, литовського кінорежисера, який у березні 2022-го року також був у Маріуполі, знімаючи свої кадри, але потрапив у полон до росіян і був розстріляний. Думаю про всіх інших людей з фото- та кінокамерами на цьому “мінному полі”, де кожен крок може бути останнім. Багатьох із них уже немає серед живих.
І так, Оскар та інші відзнаки важливі в наш час, коли увага до будь-якої теми так легко перемикається на інші. Хоп – і нема інфоприводу, світ понісся далі. Але я дуже сподіваюся, що кадри з “20 днів у Маріуполі” довго стоятимуть перед очима різних людей, які його подивилися. І я не знаю, скільки глядачів сьогодні вночі було у церемонії Оскару, але минулого року, пишуть, їх було 19 мільйонів. Мстислав від імені команди виголосив дуже точну промову, яку, сподіваюся, було почуто.
Зазначимо, що у категорії “Найкращий документальний фільм” на “Оскарі-2024” “20 днів у Маріуполі” змагався з такими картинами: “Бобі Вайн: Народний президент” (Уганда, Великобританія, США), “Чотири дочки” (Чилі), “Вічна пам’ять” (Німеччина), “Вбити тигра” (Канада).
А також нагадаємо, що в 2006 році українець родом із Керчі Анатолій Кокуш отримав два інженерно-технічні “Оскара”.
“Інженерно-технічний призи” вручають за досягнення, які демонструють високий рівень інженерної майстерності і є важливими для розвитку індустрії. Анатолій Кокуш, який народився в Криму і працював на кіностудії ім. Довженка у Києві, удостоївся одразу двох таких нагород.
Анатолій Кокуш
Через непопулярність інженерно-технічного “Оскара”, на якому вручають дещо інші статуетки, аніж ті класичні, до яких ми звикли, мало хто знає про Анатолія Кокуша. І це величезне упущення, адже винаходи українця в Голлівуді не просто користуються шаленим попитом – свого часу вони посприяли появі найкультовіших кінострічок в історії сучасного світового кінематографа.
Ще новини України: Названо переможців Шевченківської премії 2024
