Путін думає, що він перемагає. Все йде за планом – постійно повторює він.
Війна в Україні, яка триває вже п’ятий місяць без кінця на горизонті, дуже виснажлива. Але високопоставлені чиновники в Кремлі продовжують повторювати, що Росія, здобуваючи перемогу на українському сході, обов’язково досягне всіх своїх цілей.
В це важко повірити. Зрештою, Росія була змушена відступити від Києва, зазнала кілька військових поразок, а ще зіштовхнулася з санкціями безпрецедентних масштабів і хором міжнародного осуду. Якщо називати таку плеяду труднощів і відвертих невдач «успіхом», можна запросто бути звинуваченим в пропаганді, лицемірстві чи й навіть самообмані.
Але, схоже, Кремль справді в це вірить, – пише в статті для New York Times дослідниця Carnegie Endowment for International Peace Татьяна Становая, передає НСН з посиланням на zn.ua.
«Більше двох десятиліть я стежу за словами, діями і рішеннями Путіна, будуючи вичерпну картинку його розрахунків. Спираючись на публічну риторику, політичні кроки і неформальні розмови з інсайдерами, я змогла окреслити контури нинішнього мислення Кремля, наскільки це можливо. В кінці травня стало очевидно: Кремль дійшов твердого висновку, що він перемагає у конфлікті в довгостроковій перспективі. І Путін на противагу хаотичним першим місяцям тепер має чіткий план»,пише вона.
Цей план складається з трьох головних вимірів і фактично нагадує стратегічну «матрьошку». Кожен аспект вписується в інший, створюючи грандіозну схему, яка виходить далеко за межі України, однак повністю зосереджений на ній. Все це може здатися надзвичайно химерним і точно демонструє, на скільки відірваний, м’яко кажучи, Путін від реальності. Але Заходу, реакція якого коливається між конфронтацією і мовчазною згодою, варто розуміти путінські сподівання. Тим більше, що західні союзники досі намагаються визначити свою роль в захисті України від російської агресії.
Найменша, найбільш прагматична і досяжна мета стосується територіальних амбіцій Росії в Україні. Після невдалої спроби просунутися вглиб України у перші дні війни Москва скоротила свої амбіції. Нинішня більш реалістична мета, схоже, полягає в тому, щоб взяти під контроль Донбас повністю. Кремль вважає, що це лише питання часу. І майже повна окупація Луганської області додала йому впевненості. Також Москва хоче закріпити за собою сухопутний коридор для доступу до Криму.
У переслідуванні цієї мінімальної геополітичної мети Путін, схоже, переконаний, що час на його боці. І можна зрозуміти чому він так думає. Західна військова допомога показала свої межі. Вашингтон дав чітко зрозуміти, що не готовий провокувати Путіна, перетинаючи будь-яку з червоних ліній. Його погрози застосувати ядерну зброю, схоже, були почуті. Захід не буде напряму втручатися у російську війну проти України, так само як і не буде надавати їй таку допомогу, яка б дозволила завдати Росії військову поразку.
Автор пише, що попри всі заяви, сьогодні на Заході поширене переконання, що Україна не зможе відвоювати території, окуповані російською армією. Кремль не сумнівається, що рано чи пізно Захід взагалі відмовиться від цієї ідеї. Тож український схід залишиться під російським контролем.
Наступна мета – це змусити Київ капітулювати. І тут йдеться зовсім не про окуповані території, а про майбутнє тих регіонів, які лишаються Україною і мають набагато більше геополітичне значення.
«На практичному рівні капітуляція буде означати, що Київ погодиться на російські вимоги, які можна вмістити в поняттях «деукраїнізації» і «русифікації» країни. Це буде передбачати криміналізацію підтримки національних героїв, перейменування вулиць, переписування підручників з історії і гарантування домінуючої ролі російськомовному населенню в освіті й культурі. Якщо коротко, мета полягає в тому, щоб позбавити Україну права будувати власну націю. Уряд буде змінений, серед еліт буде проведена чистка, а співпраця з Заходом розірвана»,пише Становая, додаючи, що друга мета Кремля «виглядає як фантастика».
Але Путін впевнений, що це неминуче, хоч і доведеться витратити більше часу, щоб добитися цього результату. Кремль очікує, що через рік чи два Україна втомиться від війни, стане деморалізованою і нездатною нормально функціонувати. Саме тоді й з’являться умови для капітуляції.
За російськими розрахунками, українські еліти розділяться і з’явиться «мирна» опозиція за межами адміністрації Зеленського, яка захоче покінчити з війною. Таким чином Росії не доведеться захоплювати Київ воєнними методами, він сам здасться. І Путін, схоже, не бачить жодної перешкоди для того, щоб цей план здійснився.
Автор нагадує про суперечки про те, чого Путін насправді добивається своєю війною: він хоче зупинити наближення НАТО до кордонів Росії чи переслідує імперіалістичні амбіції, намагаючись розширити територію Росії через анексію хоча б частини України. Але насправді обидві цілі переплітаються. Коли попередній конфлікт на Донбасі зайшов у глухий кут, а Україна почала зближуватися з НАТО, російський автократ став ще більше одержимим сусідньою країною. Територія, яка, на його думку, «історично належить Росії», відходила запеклому ворогу Москви. Тому Україна стала ціллю для агресії паралельно, а не замість конфронтації з НАТО.
І це підводить до третьої стратегічної цілі Путіна у війні проти України, яка має найбільше геополітичне значення. Він хоче збудувати новий світовий порядок. Всі звикли думати, що Путін вважає Захід ворожою силою, яка прагне знищити Росію. Але, на думку автора, в очах російського автократа існує «два Заходи»: поганий і хороший.
Поганий представлений традиційними політичними елітами, які керують західними країнами. Путін вважає їх обмеженими рабами свого електорату, які нехтують справжніми національними інтересами і не здатні стратегічно мислити. «Хороший Захід» – це прості європейці і американці, які нібито хочуть нормальних відносин з Росією, а також бізнес, який хоче заробляти, тісно співпрацюючи з російськими партнерами.
В уявленнях Путіна, вочевидь, «поганий Захід» занепадає і приречений. А «хороший» – поступово кидає виклик статус-кво, обираючи лідерів на зразок Віктора Орбана в Угорщині, Марін Ле Пен у Франції і навіть Дональда Трампа в США, готових порвати зі старим світовим порядком заради побудови нового.
Путін вірить, що війна проти України і всі її наслідки: від високої інфляції до подорожчання цін на енергоносії, – змусить «хороший Захід» повстати проти традиційного політичного істеблішменту. Російський автократ розраховує, що після низки політичних змін в Європі і Америці з часом з’явиться видозмінений і дружній Захід. Тоді Росія зможе повернутися до всіх вимог, які вона ультимативно озвучила США і НАТО в грудні. Все це може здаватися неможливим. Але нічого не заважає Путіну очікувати, що саме так все й станеться.
Хороша новина в тому, що його віра у реалістичність такого розвитку подій виключає будь-яку ядерну ескалацію в короткостроковій перспективі. Але є й погана новина: рано чи пізно Путін зіштовхнеться з реальністю. І в цей момент його розчарування він буде найбільш небезпечним. Якщо Захід хоче уникнути катастрофічної сутички, йому варто добре розуміти, з чим він має справу, коли йдеться про Путіна.
Соратник Навального пояснив, яку пастку Путін готує Україні і Заходу – Focus
